Приповісті 18
1 Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
Samolub szuka tego, co mu się podoba, i wtrąca się w każdą sprawę.
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
Głupi nie ma upodobania w rozumie, lecz w tym, co serce mu objawia.
3 З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
Gdy przychodzi niegodziwy, przychodzi też pogarda, a z hańbą urąganie.
4 Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
Słowa ust człowieka są jak głębokie wody, a źródło mądrości jak płynący potok.
5 Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
Niedobrze przez wzgląd na osobę niegodziwą krzywdzić sprawiedliwego w sądzie.
6 Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
Wargi głupiego wchodzą w spór, a jego usta wołają o razy.
7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
Usta głupiego [są] jego zgubą, a jego wargi sidłem jego duszy.
8 Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
Słowa plotkarza są jak rany i przenikają do głębi wnętrzności.
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
Kto jest niedbały w pracy, jest bratem marnotrawcy.
10 Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
Imię PANA [jest] potężną wieżą, sprawiedliwy ucieka do niej i jest bezpieczny.
11 Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
Zamożność bogacza [jest] jego warownym miastem i jak wysoki mur w jego wyobrażeniu.
12 Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
Przed upadkiem serce człowieka jest wyniosłe, a chwałę poprzedza pokora.
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
Kto odpowiada, zanim wysłucha, [ujawnia] głupotę i [ściąga na] siebie hańbę.
14 Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
Duch człowieka zniesie jego chorobę, ale któż zniesie strapionego ducha?
15 Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
Serce rozumnego zdobywa wiedzę, a ucho mądrych szuka wiedzy.
16 Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
Dar człowieka toruje mu drogę i prowadzi go przed wielkich.
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
Ten, który jest pierwszy w swojej sprawie, [zdaje się] sprawiedliwy, ale przychodzi jego bliźni i sprawdza go.
18 Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
Los kładzie kres sporom i rozstrzyga między możnymi.
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
Brat obrażony [trudniejszy do zdobycia] niż warowne miasto, a spory są jak rygle w zamku.
20 Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
Owocem swoich ust nasyci człowiek swoje wnętrze, nasyci się plonem swych warg.
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
Śmierć i życie są w mocy języka, a kto go miłuje, spożyje jego owoc.
22 Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
Kto znalazł żonę, znalazł coś dobrego i dostąpił łaski od PANA.
23 Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
Ubogi prosi pokornie, ale bogaty odpowiada surowo.
24 Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
Człowiek, który ma przyjaciół, musi obchodzić się z nimi po przyjacielsku, a jest przyjaciel, który przylgnie bardziej niż brat.
