Приповісті 18
1 Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
Einstødingen søkjer det han sjølv er huga på, mot alle kloke råder glefser han.
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
Dåren bryr seg ikkje um å vera vitug, men vil berre visa kva som bur i honom.
3 З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
Kjem ein ugudleg, so kjem og vanvyrdnad, og med skam fylgjer spott.
4 Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
Ordi i ein manns munn er djupe vatn, fløymande bekkjer, visdoms kjelda.
5 Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
D’er’kje godt når ein gjev den gudlause medhald og rengjer rettferdig manns rett.
6 Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
Dåre-lippor kjem uppi trætta, og munnen hans ropar etter slag.
7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
Dåre-munn er til ulukka for han sjølv, og lipporne er ei snara for hans sjæl.
8 Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
Baktalar-ord er som lostemat, dei glid so godt ned i livet.
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
Den som er lat i arbeidet sitt, han er og bror til øydaren.
10 Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
Herrens namn er eit tårn so sterkt, der flyg den rettferdige inn og vert berga.
11 Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
Rikmanns eiga er hans faste by, som høge muren i hans eigne tankar.
12 Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
Fyre fall er mannsens hjarta stolt, men fyre æra gjeng audmykt.
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
Um nokon svarar fyrr han høyrer, vert det til narreskap og til skam for honom.
14 Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
Manns mod ber uppe i sjukdom, men brote mod, kven kann bera det?
15 Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
Vitug manns hjarta kjøper kunnskap, og øyra åt vismenner søkjer kunnskap.
16 Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
Gåva opnar mannen veg og fører han fram til storfolk.
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
Den som fyrst legg fram si sak, fær rett, men so kjem motparten og granskar honom.
18 Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
Lutkasting endar trettor og skil millom megtige menner.
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
Hev ein bror lide urett, er han verre å vinna enn ein festningsby, og trættor er som stengsa for eit slott.
20 Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
Mannen fær magen sin mett av frukti or munnen sin, av grøda frå lipporne vert han mett.
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
Tunga hev daude og liv i sitt vald, dei som elskar henne, skal eta hennar frukt.
22 Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
Den som hev funne ei kona, hev funne lukka og hev fenge ei nådegåva av Herren.
23 Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
Den fatige bed og barmar seg, men den rike svarar med harde ord.
24 Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
Ein mann med mange vener gjeng det ille, men ven kann vera trugnare enn nokon bror.
