Приповісті 18
1 Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
Den egensindige følger bare sin egen lyst; mot alle kloke råd viser han tenner.
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
Dåren bryr sig ikke om å være forstandig, men vil bare vise hvad han tenker i sitt hjerte.
3 З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
Når den ugudelige kommer, kommer også forakt, og med skammen følger spott.
4 Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
Ordene i en manns munn er dype vann, visdoms kilde er en fremvellende bekk.
5 Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
Det er ille å gi den skyldige medhold, å bøie retten for den rettferdige.
6 Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
Dårens leber volder trette, og hans munn roper efter pryl.
7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
Dårens munn er til ulykke for ham selv, og hans leber er en snare for hans liv.
8 Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
En øretuters ord er som velsmakende retter, og de trenger ned i hjertets indre.
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
Den som er lat i sin gjerning, er også en bror til ødeleggeren.
10 Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
Herrens navn er et fast tårn; til det løper den rettferdige og blir berget.
11 Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
Den rikes gods er hans festning og som en høi mur i hans egen tanke.
12 Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
Forut for fall ophøier en manns hjerte sig, men ydmykhet går forut for ære.
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
Når en svarer før han hører, da blir det til dårskap og skam for ham.
14 Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
En manns mot kan holde ham oppe i hans sykdom; men et nedslått mot - hvem kan bære det?
15 Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
Den forstandiges hjerte kjøper kunnskap, og de vises øre søker kunnskap.
16 Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
Et menneskes gave gir ham rum og fører ham frem for store herrer.
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
Den som taler først i en rettsstrid, synes å ha rett; men så kommer motparten og gransker hans ord.
18 Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
Loddet gjør ende på tretter og skiller mellem de mektige.
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
En bror som en har gjort urett mot, er vanskeligere å vinne enn en festning, og trette med ham er som en bom for en borg.
20 Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
Ved frukten av en manns munn mettes hans buk; med sine lebers grøde blir han mettet.
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
Død og liv er i tungens vold, og hver den som gjerne bruker den, skal ete dens frukt.
22 Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
Den som har funnet en hustru, har funnet lykke og fått en nådegave av Herren.
23 Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
I ydmyke bønner taler den fattige, men den rike svarer med hårde ord.
24 Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
En mann med mange venner går det ille; men der er venner som henger fastere ved en enn en bror.
