Приповісті 18
1 Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
Mañean-drao ty mirery, tsambolitio’e ze atao vere-to.
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
Tsy no’ i dagolay ty faharendrehañe, fa ty mampiboake ty heve’e avao.
3 З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
Ie pok’eo ty tsivokatse, mipotìtse eo ka ty teratera, vaho indrezan-kasalarañe ty inje.
4 Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
Rano laleke ty fisaontsim-palie’ ondaty, torahañe mibobobobo ty figoangoañan-kihitse.
5 Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
Tsy mahasoa te osiheñe ty raty, hikihoañe ty vañoñe an-jaka.
6 Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
Mikaidraha o soñi’ i dagolao, naho mikai-tampify ty vava’e.
7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
Fiantoa’ i seretsey ty vava’e, vaho mpamandrike ty fiai’e o soñi’eo.
8 Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
Kenoke mafiry ty fivolam-pitolom-boetse, migodoñe mb’añ’ova’ ondaty ao.
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
Rahalahi’ ty mpijoy, ty mpilesa am-pitoloña’e.
10 Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
Fitalakesañ’abo fatratse ty tahina’ Iehovà, milay mb’ama’e ao ty vantañe vaho onjoneñe tsy takatse.
11 Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
Rova fatratse ty varam-pañaleale, naho hoe kijoly abo añ’ereñere’e ao.
12 Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
Aolo’ ty ikorovoha’ ondaty ty fiebotseboran-tro’e, fe miaolo’ ty hasiñe ty firehañe.
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
Ie manoiñe aolo’ t’ie mitsanoñe: le hagegea’e naho hasalara’e.
14 Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
Mahafeake hasilofañe ty tro’ ondaty, fa ia ka ty mahaleo ty fikoretan’ arofo.
15 Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
Mitoha hilala ty tro’ i mahatsikarake, vaho mañotsohotso hihitse an-dravembia’e ty mahilala.
16 Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
Anokafan-dalañe ty ravoravo’ ondaty, manese aze hiatreke ty bey.
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
Heveren-ko to ty mitalily valoha’e, ampara’ te pok’eo ty mañody aze.
18 Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
Abala’ ty tora-tsato-piso ty fifandierañe, ie mampivike ty mpifanjomotse.
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
Mora ty mandreketse rova fatratse, ta ty rañetse torifike, vaho hoe tsotso-bim-pitilik’abo ty fifanjomorañe.
20 Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
Ty havokaram-palie’ ondaty ro mahaenem-pisafoa, o vokam-pivimbi’eo ro maha-anjañe.
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
Manandily ami’ ty haveloñe naho ami’ty havilasy ty fameleke, hikama amo vokare’eo ze mikoko aze.
22 Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
Mahaonin-kasoa ty tendreke valy, vaho isohe’ Iehovà.
23 Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
Mihalaly tretrè ty rarake, fe sotrafe’ ty mpitsikafo.
24 Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
Mianto t’indaty lako rañetse, fe ao ty ate-hena mipiteke soa te ami’ty rahalahy.
