Приповісті 18
1 Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
Occasiones quærit qui vult recedere ab amico: omni tempore erit exprobrabilis.
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
Non recipit stultus verba prudentiæ: nisi ea dixeris quæ versantur in corde eius.
3 З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
Impius, cum in profundum venerit peccatorum, contemnit: sed sequitur eum ignominia et opprobrium.
4 Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
Aqua profunda verba ex ore viri: et torrens redundans fons sapientiæ.
5 Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
Accipere personam impii non est bonum, ut declines a veritate iudicii.
6 Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
Labia stulti miscent se rixis: et os eius iurgia provocat.
7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
Os stulti contritio eius: et labia ipsius, ruina animæ eius.
8 Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
Verba bilinguis, quasi simplicia: et ipsa perveniunt usque ad interiora ventris. Pigrum deiicit timor: animæ autem effeminatorum esurient.
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
Qui mollis et dissolutus est in opere suo, frater est sua opera dissipantis.
10 Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
Turris fortissima, nomen Domini: ad ipsum currit iustus, et exaltabitur.
11 Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
Substantia divitis urbs roboris eius, et quasi murus validus circumdans eum.
12 Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
Antequam conteratur, exaltatur cor hominis: et antequam glorificetur, humiliatur.
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
Qui prius respondet quam audiat, stultum se esse demonstrat, et confusione dignum.
14 Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
Spiritus viri sustentat imbecillitatem suam: spiritum vero ad irascendum facilem quis poterit sustinere?
15 Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
Cor prudens possidebit scientiam: et auris sapientium quærit doctrinam.
16 Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
Donum hominis dilatat viam eius, et ante principes spatium ei facit.
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
Iustus, prior est accusator sui: venit amicus eius, et investigabit eum.
18 Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
Contradictiones comprimit sors, et inter potentes quoque diiudicat.
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
Frater, qui adiuvatur a fratre, quasi civitas firma: et iudicia quasi vectes urbium.
20 Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
De fructu oris viri replebitur venter eius: et genimina labiorum ipsius saturabunt eum.
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
Mors, et vita in manu linguæ: qui diligunt eam, comedent fructus eius.
22 Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
Qui invenit mulierem bonam, invenit bonum: et hauriet iucunditatem a Domino. Qui expellit mulierem bonam, expellit bonum: qui autem tenet adulteram, stultus est et impius.
23 Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
Cum obsecrationibus loquetur pauper: et dives effabitur rigide.
24 Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
Vir amabilis ad societatem, magis amicus erit, quam frater.
