Приповісті 18
1 Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
Chi si separa dagli altri cerca la propria soddisfazione e s’arrabbia contro tutto ciò ch’è profittevole.
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
Lo stolto prende piacere, non nella prudenza, ma soltanto nel manifestare ciò che ha nel cuore.
3 З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
Quando viene l’empio, viene anche lo sprezzo; e, con la vergogna, viene l’obbrobrio.
4 Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
Le parole della bocca d’un uomo sono acque profonde; la fonte di sapienza è un rivo che scorre perenne.
5 Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
Non è bene aver per l’empio de’ riguardi personali, per far torto al giusto nel giudizio.
6 Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
Le labbra dello stolto menano alle liti, e la sua bocca chiama le percosse.
7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
La bocca dello stolto è la sua rovina, e le sue labbra sono un laccio per l’anima sua.
8 Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
Le parole del maldicente son come ghiottonerie, e penetrano fino nell’intimo delle viscere.
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
Anche colui ch’è infingardo nel suo lavoro è fratello del dissipatore.
10 Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
Il nome dell’Eterno è una forte torre; il giusto vi corre, e vi trova un alto rifugio.
11 Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
I beni del ricco son la sua città forte; son come un’alta muraglia… nella sua immaginazione.
12 Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
Prima della rovina, il cuor dell’uomo s’innalza, ma l’umiltà precede la gloria.
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
Chi risponde prima d’aver ascoltato, mostra la sua follia, e rimane confuso.
14 Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
Lo spirito dell’uomo lo sostiene quand’egli è infermo; ma lo spirito abbattuto chi lo solleverà?
15 Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
Il cuore dell’uomo intelligente acquista la scienza, e l’orecchio dei savi la cerca.
16 Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
I regali che uno fa gli apron la strada e gli dànno adito ai grandi.
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
Il primo a perorare la propria causa par che abbia ragione; ma vien l’altra parte, e scruta quello a fondo.
18 Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
La sorte fa cessare le liti e decide fra i grandi.
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
Un fratello offeso è più inespugnabile d’una città forte; e le liti tra fratelli son come le sbarre d’un castello.
20 Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
Col frutto della sua bocca l’uomo sazia il corpo; si sazia col provento delle sue labbra.
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
Morte e vita sono in potere della lingua; chi l’ama ne mangerà i frutti.
22 Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
Chi ha trovato moglie ha trovato un bene e ha ottenuto un favore dall’Eterno.
23 Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
Il povero parla supplicando, il ricco risponde con durezza.
24 Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
Chi ha molti amici li ha per sua disgrazia; ma v’è tale amico, ch’è più affezionato d’un fratello.
