Приповісті 18
1 Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
Eripurainen etsii mitä hänelle kelpaa, ja sekoittaa itsensä kaikkiin asioihin.
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
Tyhmällä ei ole himo ymmärrykseen, vaan niitä ilmoittamaan, mitkä ovat hänen sydämessänsä.
3 З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
Jumalattoman tullessa tulee ylönkatse, pilkka ja häpiä.
4 Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
Sanat ihmisen suussa ovat niinkuin syvät vedet, ja viisauden lähde on täynnä virtaa.
5 Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
Ei ole hyvä katsoa jumalattomain muotoa, ja sortaa vanhurskasta tuomiossa.
6 Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
Tyhmän huulet saattavat toran, ja hänen suunsa noudattaa haavoja.
7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
Tyhmän suu häpäisee itsensä, ja hänen huulensa ovat paula omalle omalle sielulle.
8 Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
Panetteian sanat ovat haavat, ja käyvät läpi sydämen.
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
Joka laiska on työssänsä, hän on sen veli, joka vahinkoa tekee.
10 Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
Herran nimi on vahva linna: vanhurskas juoksee sinne, ja tulee varjelluksi.
11 Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
Rikkaan tavara on hänelle vahva kaupunki, ja niinkuin korkea muuri hänen mielestänsä.
12 Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
Kuin joku lankee, niin hänen sydämensä ensisti tulee ylpiäksi, ja ennenkuin joku kunniaan tulee, pitää hänen nöyrän oleman.
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
Joka vastaa ennekuin hän kuulee, se on hänelle hulluudeksi ja häpiäksi.
14 Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
Ihmisen henki pitää ylös hänen heikkoutensa; vaan murheellista henkeä kuka voi kärsiä?
15 Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
Ymmärtäväinen sydän saa viisauden, ja viisasten korva etsii taitoa.
16 Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
Ihmisen lahja tekee hänelle avaran sian, ja saattaa suurten herrain eteen.
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
Jokaisella on ensisti omassa asiassansa oikeus; vaan kuin hänen lähimmäisensä tulee, niin se löydetäään.
18 Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
Arpa asettaa riidan, ja eroitaa voimallisten vaiheella.
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
Vihoitettu veli pitää puoltansa lujemmin kuin vahva kaupunki; ja riita pitää kovemmin puolensa kuin telki linnan edessä.
20 Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
Sen jälkeen kullekin maksetaan, kuin hänen suunsa on puhunut; ja hän ravitaan huultensa hedelmästä.
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
Kuolema ja elämä on kielen voimassa: joka häntä rakastaa, se saa syösä hänen hedelmästänsä.
22 Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
Joka aviovaimon osaa, hän löytäää hyvän kappaleen, ja saa mielisuosionsa Herralta.
23 Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
Köyhä mies puhuu nöyrästi, vaan rikas vastaa ylpiästi.
24 Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
Ihminen, jolla on ystävä, pitää oleman ystävällinen; sillä ystävä pitää lujemmin hänen kanssansa kuin veli.
