Приповісті 18
1 Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
Through desire a man, having separated himself, seeketh [and] intermeddleth with all wisdom.
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
A fool hath no delight in understanding, but that his heart may discover itself.
3 З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
When the wicked cometh, [then] cometh also contempt, and with ignominy reproach.
4 Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
The words of a man’s mouth [are as] deep waters, [and] the wellspring of wisdom [as] a flowing brook.
5 Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
[It is] not good to accept the person of the wicked, to overthrow the righteous in judgment.
6 Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
A fool’s lips enter into contention, and his mouth calleth for strokes.
7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
A fool’s mouth [is] his destruction, and his lips [are] the snare of his soul.
8 Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
The words of a talebearer [are] as wounds, and they go down into the innermost parts of the belly.
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
He also that is slothful in his work is brother to him that is a great waster.
10 Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
The name of the LORD [is] a strong tower: the righteous runneth into it, and is safe.
11 Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
The rich man’s wealth [is] his strong city, and as an high wall in his own conceit.
12 Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
Before destruction the heart of man is haughty, and before honour [is] humility.
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
He that answereth a matter before he heareth [it], it [is] folly and shame unto him.
14 Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
The spirit of a man will sustain his infirmity; but a wounded spirit who can bear?
15 Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
The heart of the prudent getteth knowledge; and the ear of the wise seeketh knowledge.
16 Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
A man’s gift maketh room for him, and bringeth him before great men.
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
[He that is] first in his own cause [seemeth] just; but his neighbour cometh and searcheth him.
18 Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
The lot causeth contentions to cease, and parteth between the mighty.
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
A brother offended [is harder to be won] than a strong city: and [their] contentions [are] like the bars of a castle.
20 Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
A man’s belly shall be satisfied with the fruit of his mouth; [and] with the increase of his lips shall he be filled.
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
Death and life [are] in the power of the tongue: and they that love it shall eat the fruit thereof.
22 Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
[Whoso] findeth a wife findeth a good [thing], and obtaineth favour of the LORD.
23 Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
The poor useth intreaties; but the rich answereth roughly.
24 Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
A man [that hath] friends must shew himself friendly: and there is a friend [that] sticketh closer than a brother.
