Приповісті 18
1 Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
Særlingen søger et påskud, med vold og magt vil han strid.
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
Tåben ynder ej Indsigt, men kun, at hans Tanker kommer for Lyset.
3 З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
Hvor Gudløshed kommer, kommer og Spot, Skam og Skændsel følges.
4 Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
Ord i Mands Mund er dybe Vande, en rindende Bæk, en Visdomskilde.
5 Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
Det er ilde at give en skyldig Medhold, så man afviser skyldfris Sag i Retten.
6 Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
Tåbens Læber fører til Trætte, hans Mund råber højt efter Hug,
7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
Tåbens Mund er hans Våde, hans Læber en Snare for hans Liv.
8 Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
Bagtalerens Ord er som Lækkerbidskener, de synker dybt i Bugen.
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
Den, der er efterladen i Gerning, er også Broder til Ødeland.
10 Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
HERRENs Navn er et stærkt Tårn, den retfærdige løber derhen og bjærges.
11 Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
Den riges Gods er hans faste Stad, og tykkes ham en knejsende Mur.
12 Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
Mands Hovmod går forud for Fald, Ydmyghed forud for Ære.
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
Om nogen svarer, førend han hører, regnes det ham til Dårskab og Skændsel.
14 Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
Mands Mod udholder Sygdom, men hvo kan bære en sønderbrudt Ånd?
15 Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
Den forstandiges Hjerte vinder sig Kundskab, de vises Øre attrår Kundskab.
16 Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
Gaver åbner et Menneske Vej og fører ham hen til de store.
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
Den, der taler først i en Trætte har Ret, til den anden kommer og går ham efter.
18 Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
Loddet gør Ende på Trætter og skiller de stærkeste ad.
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
Krænket Broder er som en Fæstning, Trætter som Portslå for Borg.
20 Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
Mands Bug mættes af Mundens Frugt, han mættes af Læbernes Grøde.
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
Død og Liv er i Tungens Vold, hvo der tøjler den, nyder dens Frugt.
22 Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
Fandt man en Hustru, fandt man Lykken og modtog Nåde fra HERREN.
23 Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
Fattigmand beder og trygler, Rigmand svarer med hårde Ord.
24 Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
Med mange Fæller kan Mand gå til Grunde, men Ven kan overgå Broder i Troskab.
