Приповісті 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
Más vale un bocado seco y con tranquilidad, Que casa llena de sacrificios injustos con contienda.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
El esclavo prudente se impondrá al hijo que deshonra, Y con los hermanos compartirá la herencia.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
El crisol para la plata y la hornaza para el oro, Pero Yavé prueba los corazones.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
El malhechor hace caso al labio inicuo, Y el mentiroso escucha la boca detractora.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
El que se burla del pobre afrenta a su Hacedor, El que se alegra de la calamidad no quedará impune.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
Corona de los ancianos son sus nietos, Honra de los hijos son sus padres.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
No conviene al necio el lenguaje excelente, ¡Cuánto menos al príncipe el labio mentiroso!
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
El soborno le parece piedra mágica al que lo practica: A donde se dirija halla prosperidad.
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
El que busca amistad encubre la falta, Pero el que la divulga aparta al amigo.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
Una sola reprensión es más eficaz para el prudente Que 100 golpes al imprudente.
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
El rebelde no busca sino el mal. Un mensajero cruel será enviado contra él.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Mejor es encontrarse con una osa despojada de sus crías, Que con un necio empeñado en su insensatez.
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Al que paga cosas malas por cosas buenas, El mal no se aparta de su casa.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
El que comienza una contienda suelta las aguas. Desiste, pues, antes que estalle el pleito.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
El que justifica al impío y el que condena al justo, Ambos igualmente son repugnancia a Yavé.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
¿Para qué sirve el dinero en mano del necio? ¿Para adquirir sabiduría sin entendimiento?
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
En todo tiempo ama el amigo, Y el hermano nace para [el tiempo] de angustia.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
El hombre carente de entendimiento da pronto la mano, Y sale fiador de su vecino.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
El que ama la transgresión ama la disputa, Y el que abre mucho la puerta busca su ruina.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
El corazón engañoso no halla el bien, Y el de boca perversa cae en el mal.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
El que engendra a un insensato le resulta para su tristeza, Y el padre de un necio no tiene alegría.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
El corazón alegre es una buena medicina, Pero un espíritu quebrantado seca los huesos.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
El perverso toma soborno de su seno Para pervertir el curso de la justicia.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
En el rostro del entendido se refleja la sabiduría, Pero los ojos del necio vagan hasta el extremo de la tierra.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
El hijo necio es pesadumbre de su padre, Y amargura de la que lo dio a luz.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
Ciertamente no es bueno condenar al justo, Ni golpear a nobles que hacen lo recto.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
El que refrena sus palabras tiene entendimiento, Y el de espíritu sereno es hombre prudente.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
Aun el necio cuando calla es tenido por sabio, El que cierra sus labios es entendido.
