Приповісті 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
Лучше кусок сухого хлеба, и с ним мир, нежели дом, полный заколотого скота, с раздором.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
Разумный раб господствует над беспутным сыном и между братьями разделит наследство.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
Плавильня - для серебра, и горнило - для золота, а сердца испытывает Господь.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
Злодей внимает устам беззаконным, лжец слушается языка пагубного.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
Кто ругается над нищим, тот хулит Творца его; кто радуется несчастью, тот не останется ненаказанным.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
Венец стариков - сыновья сыновей, и слава детей - родители их.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
Неприлична глупому важная речь, тем паче знатному - уста лживые.
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
Подарок - драгоценный камень в глазах владеющего им: куда ни обратится он, успеет.
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
Прикрывающий проступок ищет любви; а кто снова напоминает о нем, тот удаляет друга.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
На разумного сильнее действует выговор, нежели на глупого сто ударов.
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Возмутитель ищет только зла; поэтому жестокий ангел будет послан против него.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Лучше встретить человеку медведицу, лишенную детей, нежели глупца с его глупостью.
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Кто за добро воздает злом, от дома того не отойдет зло.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
Начало ссоры - как прорыв воды; оставь ссору прежде, нежели разгорелась она.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
Оправдывающий нечестивого и обвиняющий праведного - оба мерзость пред Господом.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
К чему сокровище в руках глупца? Для приобретения мудрости у него нет разума.
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
Друг любит во всякое время и, как брат, явится во время несчастья.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
Человек малоумный дает руку и ручается за ближнего своего.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
Кто любит ссоры, любит грех, и кто высоко поднимает ворота свои, тот ищет падения.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
Коварное сердце не найдет добра, и лукавый язык попадет в беду.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
Родил кто глупого, - себе на горе, и отец глупого не порадуется.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
Веселое сердце благотворно, как врачевство, а унылый дух сушит кости.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
Нечестивый берет подарок из пазухи, чтобы извратить пути правосудия.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
Мудрость - пред лицoм у разумного, а глаза глупца - на конце земли.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
Глупый сын - досада отцу своему и огорчение для матери своей.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
Нехорошо и обвинять правого, и бить вельмож за правду.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
Разумный воздержан в словах своих, и благоразумный хладнокровен.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
И глупец, когда молчит, может показаться мудрым, и затворяющий уста свои - благоразумным.
