Приповісті 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
Melhor é um bocado seco, e com ele a tranquilidade, do que a casa cheia de vítimas, com contenda.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
O servo prudente dominará sobre o filho que faz envergonhar; e entre os irmãos repartirá a herança.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
O crisol é para a prata, e o forno para o ouro; mas o Senhor prova os corações.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
O malfazejo atenta para o lábio iníquo: o mentiroso inclina os ouvidos à língua maligna.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
O que escarnece do pobre insulta ao que o criou: o que se alegra da calamidade não ficará inocente.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
Coroa dos velhos são os filhos dos filhos; e a glória dos filhos são seus pais.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
Não convém ao tolo o lábio excelente: quanto menos ao príncipe o lábio mentiroso.
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
Pedra preciosa é o presente aos olhos dos que o recebem; para onde quer que se volver, servirá de proveito.
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
O que encobre a transgressão busca a amizade, mas o que renova a coisa, separa os maiores amigos.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
Mais profundamente entra a repreensão no prudente, do que cem açoites no tolo.
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Na verdade o rebelde não busca senão o mal, mas mensageiro cruel se enviará contra ele.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Encontre-se com o homem a ursa roubada dos filhos; mas não o louco na sua estultícia.
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Quanto àquele que torna mal por bem, não se apartará o mal da sua casa.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
Como o que solta as águas, é o princípio da contenda, pelo que, antes que sejas envolto, deixa a porfia.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
O que justifica ao ímpio, e condena ao justo, ambos são abomináveis ao Senhor, tanto um como o outro.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
De que serviria o preço na mão do tolo para comprar a sabedoria, visto que não tem entendimento?
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
Em todo o tempo ama o amigo; e para a angústia nasce o irmão.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
O homem falto de entendimento dá a mão, ficando por fiador diante do seu companheiro.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
O que ama a contenda ama a transgressão; o que alça a sua porta busca a ruína.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
O perverso de coração nunca achará o bem; e o que tem a língua dobre virá a cair no mal
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
O que gera a um tolo para a sua tristeza o faz; e o pai do insensato não se alegrará.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
O coração alegre serve de bom remédio, mas o espírito abatido virá a secar os ossos.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
O ímpio tomará o presente do seio, para perverter as veredas da justiça.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
No rosto do entendido se vê a sabedoria, porém os olhos do louco estão nas extremidades da terra.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
O filho insensato é tristeza para seu pai, e amargura para a que o pariu.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
Não é bom também pôr pena ao justo, nem que firam os príncipes ao que obra justamente.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
Retém as suas palavras o que possui o conhecimento, e o homem de entendimento é de precioso espírito.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
Até o tolo, quando se cala, será reputado por sábio; e o que cerrar os seus lábios por entendido.
