Приповісті 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
Lepszy [jest] kęs suchego [chleba], a przy tym spokój, niż dom pełen bydła ofiarnego z kłótnią.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
Sługa roztropny będzie panował nad synem, który przynosi hańbę, i wraz z [jego] braćmi będzie miał udział w dziedzictwie.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
Tygiel dla srebra, piec dla złota, ale serca bada PAN.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
Zły zważa na wargi fałszywe, a kłamca słucha przewrotnego języka.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
Kto naśmiewa się z ubogiego, uwłacza jego Stwórcy, a kto się cieszy z nieszczęścia, nie uniknie kary.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
Koroną starców są synowie synów, a chlubą synów są ich ojcowie.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
Poważna mowa nie przystoi głupiemu, tym mniej kłamliwe usta dostojnikowi.
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
Dar jest [jak] drogocenny kamień w oczach tego, kto go posiada; gdziekolwiek [z nim] zmierza, ma powodzenie.
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
Kto kryje grzech, szuka miłości, a kto wyjawia sprawę, rozdziela przyjaciół.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
Nagana lepiej działa na rozumnego niż sto razów na głupiego.
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Zły szuka jedynie buntu; dlatego zostanie wysłany przeciw niemu okrutny posłaniec.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
[Lepiej] człowiekowi spotkać się z niedźwiedzicą, której zabrano młode, niż z głupim w jego głupocie.
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Kto odpłaca złem za dobro, temu zło z domu nie ustąpi.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
Kto zaczyna kłótnię, [jest jak] ten, co puszcza wodę; [dlatego] zaniechaj sporu, zanim wybuchnie.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
Kto usprawiedliwia niegodziwego i kto potępia sprawiedliwego, obaj budzą odrazę w PANU.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
Na cóż w ręku głupiego pieniądze, by zdobyć mądrość, [skoro] nie ma rozumu?
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
Przyjaciel kocha w każdym czasie, a brat rodzi się w nieszczęściu.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
Nierozumny człowiek daje porękę i ręczy na oczach przyjaciela.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
Kto kocha grzech, kocha spór, a kto podwyższa swoją bramę, szuka zagłady.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
Przewrotny w sercu nie znajduje dobra, a kto ma przewrotny język, wpadnie w zło.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
Kto spłodzi głupca, [zrobi to] na swój smutek, a ojciec głupiego nie doznaje radości.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
Wesołe serce działa dobrze [jak] lekarstwo, a przygnębiony duch wysusza kości.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
Niegodziwy bierze dar z zanadrza, aby wypaczać ścieżki sądu.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
Mądrość [jest] przed obliczem rozumnego, a oczy głupca są aż na krańcu ziemi.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
Głupi syn jest zmartwieniem dla ojca i goryczą dla rodzicielki.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
Zaprawdę to niedobrze wymierzyć karę sprawiedliwemu ani bić władców za prawość.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
Kto ma wiedzę, powściąga swoje słowa, człowiek roztropny [jest] zacnego ducha.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
Nawet głupi, gdy milczy, uchodzi za mądrego, [a] kto zamyka swoje wargi – za rozumnego.
