Приповісті 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
E’ meglio un tozzo di pan secco con la pace, che una casa piena di carni con la discordia.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
Il servo sagace dominerà sul figlio che fa onta, e avrà parte all’eredità insieme coi fratelli.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
La coppella è per l’argento e il fornello per l’oro, ma chi prova i cuori è l’Eterno.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
Il malvagio dà ascolto alle labbra inique, e il bugiardo dà retta alla cattiva lingua.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
Chi beffa il povero oltraggia Colui che l’ha fatto; chi si rallegra dell’altrui sventura non rimarrà impunito.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
I figliuoli de’ figliuoli son la corona de’ vecchi, e i padri son la gloria dei loro figliuoli.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
Un parlar solenne non s’addice all’uomo da nulla; quanto meno s’addicono ad un principe labbra bugiarde!
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
Il regalo è una pietra preziosa agli occhi di chi lo possiede; dovunque si volga, egli riesce.
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
Chi copre i falli si procura amore, ma chi sempre vi torna su, disunisce gli amici migliori.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
Un rimprovero fa più impressione all’uomo intelligente, che cento percosse allo stolto.
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Il malvagio non cerca che ribellione, ma un messaggero crudele gli sarà mandato contro.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Meglio imbattersi in un’orsa derubata dei suoi piccini, che in un insensato nella sua follia.
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Il male non si dipartirà dalla casa di chi rende il male per il bene.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
Cominciare una contesa è dar la stura all’acqua; perciò ritirati prima che la lite s’inasprisca.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
Chi assolve il reo e chi condanna il giusto sono ambedue in abominio all’Eterno.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
A che serve il danaro in mano allo stolto? ad acquistar saviezza?… Ma se non ha senno!
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
L’amico ama in ogni tempo; è nato per essere un fratello nella distretta.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
L’uomo privo di senno dà la mano e fa sicurtà per altri davanti al suo prossimo.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
Chi ama le liti ama il peccato; chi alza troppo la sua porta, cerca la rovina.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
Chi ha il cuor falso non trova bene, e chi ha la lingua perversa cade nella sciagura.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
Chi genera uno stolto ne avrà cordoglio, e il padre dell’uomo da nulla non avrà gioia.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
Un cuore allegro è un buon rimedio, ma uno spirito abbattuto secca l’ossa.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
L’empio accetta regali di sottomano per pervertire le vie della giustizia.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
La sapienza sta dinanzi a chi ha intelligenza, ma gli occhi dello stolto vagano agli estremi confini della terra.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
Il figliuolo stolto è il cordoglio del padre e l’amarezza di colei che l’ha partorito.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
Non è bene condannare il giusto, foss’anche ad un’ammenda, né colpire i principi per la loro probità.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
Chi modera le sue parole possiede la scienza, e chi ha lo spirito calmo è un uomo prudente.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
Anche lo stolto, quando tace, passa per savio; chi tien chiuse le labbra è uomo intelligente.
