Приповісті 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
Mieux vaut un morceau de pain sec, avec la paix, Qu’une maison pleine de viandes, avec des querelles.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
Un serviteur prudent domine sur le fils qui fait honte, Et il aura part à l’héritage au milieu des frères.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
Le creuset est pour l’argent, et le fourneau pour l’or; Mais celui qui éprouve les cœurs, c’est l’Éternel.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
Le méchant est attentif à la lèvre inique, Le menteur prête l’oreille à la langue pernicieuse.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
Celui qui se moque du pauvre outrage celui qui l’a fait; Celui qui se réjouit d’un malheur ne restera pas impuni.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
Les enfants des enfants sont la couronne des vieillards, Et les pères sont la gloire de leurs enfants.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
Les paroles distinguées ne conviennent pas à un insensé; Combien moins à un noble les paroles mensongères!
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
Les présents sont une pierre précieuse aux yeux de qui en reçoit; De quelque côté qu’ils se tournent, ils ont du succès.
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
Celui qui couvre une faute cherche l’amour, Et celui qui la rappelle dans ses discours divise les amis.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
Une réprimande fait plus d’impression sur l’homme intelligent Que cent coups sur l’insensé.
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Le méchant ne cherche que révolte, Mais un messager cruel sera envoyé contre lui.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Rencontre une ourse privée de ses petits, Plutôt qu’un insensé pendant sa folie.
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
De celui qui rend le mal pour le bien Le mal ne quittera point la maison.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
Commencer une querelle, c’est ouvrir une digue; Avant que la dispute s’anime, retire-toi.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
Celui qui absout le coupable et celui qui condamne le juste Sont tous deux en abomination à l’Éternel.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
A quoi sert l’argent dans la main de l’insensé? A acheter la sagesse?… Mais il n’a point de sens.
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
L’ami aime en tout temps, Et dans le malheur il se montre un frère.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
L’homme dépourvu de sens prend des engagements, Il cautionne son prochain.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
Celui qui aime les querelles aime le péché; Celui qui élève sa porte cherche la ruine.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
Un cœur faux ne trouve pas le bonheur, Et celui dont la langue est perverse tombe dans le malheur.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
Celui qui donne naissance à un insensé aura du chagrin; Le père d’un fou ne peut pas se réjouir.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
Un cœur joyeux est un bon remède, Mais un esprit abattu dessèche les os.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
Le méchant accepte en secret des présents, Pour pervertir les voies de la justice.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
La sagesse est en face de l’homme intelligent, Mais les yeux de l’insensé sont à l’extrémité de la terre.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
Un fils insensé fait le chagrin de son père, Et l’amertume de celle qui l’a enfanté.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
Il n’est pas bon de condamner le juste à une amende, Ni de frapper les nobles à cause de leur droiture.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
Celui qui retient ses paroles connaît la science, Et celui qui a l’esprit calme est un homme intelligent.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
L’insensé même, quand il se tait, passe pour sage; Celui qui ferme ses lèvres est un homme intelligent.
