Приповісті 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
Mieux vaut un morceau sec et la paix, qu’une maison pleine de viandes de sacrifices et des querelles.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
Un serviteur sage gouvernera le fils qui fait honte, et il aura part à l’héritage au milieu des frères.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
Le creuset est pour l’argent, et le fourneau pour l’or; mais l’Éternel éprouve les cœurs.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
Celui qui fait le mal est attentif à la lèvre d’iniquité; le menteur prête l’oreille à la langue pernicieuse.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
Qui se moque du pauvre outrage celui qui l’a fait; qui se réjouit de la calamité ne sera pas tenu pour innocent.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
La couronne des vieillards, ce sont les fils des fils, et la gloire des fils, ce sont leurs pères.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
La parole excellente ne convient point à un homme vil; combien moins [sied] à un prince la lèvre menteuse.
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
Le présent est une pierre précieuse aux yeux de celui qui le possède; de quelque côté qu’il se tourne, il réussit.
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
Celui qui couvre une transgression cherche l’amour, mais celui qui répète une chose divise les intimes amis.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
La répréhension fait plus d’impression sur l’homme intelligent que 100 coups sur le sot.
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
L’inique ne cherche que rébellion; mais un messager cruel sera envoyé contre lui.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Qu’un homme rencontre une ourse privée de ses petits, plutôt qu’un sot dans sa folie!
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Le mal ne quittera point la maison de celui qui rend le mal pour le bien.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
Le commencement d’une querelle, c’est comme quand on laisse couler des eaux; avant que la dispute s’échauffe, va-t’en.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
Celui qui justifie le méchant et celui qui condamne le juste sont tous deux en abomination à l’Éternel.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
Pourquoi donc le prix dans la main d’un sot pour acheter la sagesse, alors qu’il n’a point de sens?
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
L’ami aime en tout temps, et un frère est né pour la détresse.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
L’homme dépourvu de sens frappe dans la main, s’engageant comme caution vis-à-vis de son prochain.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
Qui aime les contestations aime la transgression; qui hausse son portail cherche la ruine.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
Celui qui est pervers de cœur ne trouve pas le bien; et celui qui use de détours avec sa langue tombe dans le mal.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
Celui qui engendre un sot [l’engendre] pour son chagrin; et le père d’un homme vil ne se réjouira pas.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
Le cœur joyeux fait du bien à la santé, mais un esprit abattu dessèche les os.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
Le méchant prend de [son] sein un présent pour faire dévier les sentiers du jugement.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
La sagesse est en face de l’homme intelligent, mais les yeux du sot sont au bout de la terre.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
Un fils insensé est un chagrin pour son père et une amertume pour celle qui l’a enfanté.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
Il n’est pas bon de punir le juste, et de frapper les nobles à cause de [leur] droiture.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
Celui qui a de la connaissance retient ses paroles, et un homme qui a de l’intelligence est d’un esprit froid.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
Même le fou qui se tait est réputé sage, – celui qui ferme ses lèvres, un homme intelligent.
