Приповісті 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
Better a dry morsel, and peace therewith, than a house full of contentious sacrifices.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
A prudent servant, shall rule over a son who causeth shame, and, in the midst of brothers, shall he share the inheritance.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
Fining-pot for silver, crucible for gold, but, he that trieth hearts, is Yahweh.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
Discord, giveth heed to the aggrieving lip, —Falsehood, giveth ear to the destroying tongue.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
He that mocketh the poor, hath reproached his Maker, He that maketh merry at distress, shall not be held innocent.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
The crown of old men, consists of children’s children, and the adornment of children, is their fathers.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
Unseemly in an unworthy man, is the lip of excellence, much more, in one of noble mind, the lip of falsehood.
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
A gift, in the eyes of its owner, is, a stone of beauty, whithersoever it turneth, it bringeth prosperity.
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
He that hideth a transgression, seeketh love, but, he that repeateth a matter, separateth intimate friends.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
A reproof sinketh more deeply into an intelligent man than a hundred stripes, into a dullard!
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Nothing less than rebellion, doth a wicked man seek, and, a relentless messenger, shall be sent out against him.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Let a bereaved bear encounter man, rather than a dullard, with his folly!
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
He that returneth evil for good, evil shall not depart from his house.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
A letting forth of water, is the beginning of strife, therefore, before it breaketh out, abandon, contention.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
He that justifieth the lawless, and he that condemneth the righteous, an abomination to Yahweh, are they, both.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
Wherefore is there a price in the hand of a dullard? that he who is without sense, may acquire wisdom.
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
At all times, doth a friend love, and, a brother for distress, must be born.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
A man lacking sense, is one who striketh hands, giving security, before his neighbour.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
A lover of transgression, is one who loveth strife, he that heighteneth his door, seeketh grievous harm.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
The crooked in heart, shall not find good, and, he that is perverse with his tongue, shall fall into wickedness.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
He that begetteth a dullard, it is to his own grief, neither can the father of the base, rejoice.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
A joyful heart, worketh an excellent cure, —but, a stricken spirit, drieth up the bone.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
A bribe out of his bosom, doth a lawless man take, to pervert the ways of justice.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
Before the face of the discerning, is wisdom, but, the eyes of a dullard, are in the ends of the earth.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
A vexation to his father, is the son that is a dullard, and a bitterness, to her that bare him.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
Surely, to chastise the righteous, is not good, to smite the noble-minded for equity.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
Sparing of his words, is one who valueth knowledge, and, of a thoughtful spirit, is a man of intelligence.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
Even a fool, holding his peace, is accounted, wise, —He that closeth his lips, [is thought] to have understanding.
