Приповісті 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
Better is a dry morsel and quietness therewith, than an house full of feasting with strife.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
A servant that dealeth wisely shall have rule over a son that causeth shame, and shall have part in the inheritance among the brethren.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
The fining pot is for silver, and the furnace for gold: but the LORD trieth the hearts.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
An evil-doer giveth heed to wicked lips; [and] a liar giveth ear to a mischievous tongue.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
Whoso mocketh the poor reproacheth his Maker: [and] he that is glad at calamity shall not be unpunished.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
Children’s children are the crown of old men; and the glory of children are their fathers.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
Excellent speech becometh not a fool: much less do lying lips a prince.
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
A gift is [as] a precious stone in the eyes of him that hath it: whithersoever it turneth, it prospereth.
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
He that covereth a transgression seeketh love: but he that harpeth on a matter separateth chief friends.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
A rebuke entereth deeper into one that hath understanding than an hundred stripes into a fool.
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
An evil man seeketh only rebellion; therefore a cruel messenger shall be sent against him.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Let a bear robbed of her whelps meet a man, rather than a fool in his folly.
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Whoso rewardeth evil for good, evil shall not depart from his house.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
The beginning of strife is [as] when one letteth out water: therefore leave off contention, before there be quarrelling.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
He that justifieth the wicked, and he that condemneth the righteous, both of them alike are an abomination to the LORD.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
Wherefore is there a price in the hand of a fool to buy wisdom, seeing he hath no understanding?
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
A friend loveth at all times, and a brother is born for adversity.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
A man void of understanding striketh hands, and becometh surety in the presence of his neighbour.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
He loveth transgression that loveth strife: he that raiseth high his gate seeketh destruction.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
He that hath a froward heart findeth no good: and he that hath a perverse tongue falleth into mischief.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
He that begetteth a fool [doeth it] to his sorrow: and the father of a fool hath no joy.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
A merry heart is a good medicine: but a broken spirit drieth up the bones.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
A wicked man taketh a gift out of the bosom, to pervert the ways of judgment.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
Wisdom is before the face of him that hath understanding: but the eyes of a fool are in the ends of the earth.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
A foolish son is a grief to his father, and bitterness to her that bare him.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
Also to punish the righteous is not good, [nor] to smite the noble for [their] uprightness.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
He that spareth his words hath knowledge: and he that is of a cool spirit is a man of understanding.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
Even a fool, when he holdeth his peace, is counted wise: when he shutteth his lips, he is [esteemed as] prudent.
