Приповісті 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
Bedre en tør Bid Brød med fred end Huset fuldt af Sul med Trætte.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
Klog Træl bliver Herre over dårlig Søn og får lod og del mellem brødre.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
Digel til Sølv og Ovn til Guld, men den, der prøver Hjerter, er HERREN.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
Den onde hører på onde Læber, Løgneren lytter til giftige Tunger.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
Hvo Fattigmand spotter, håner hans Skaber, den skadefro slipper ikke for Straf.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
De gamles Krone er Børnebørn, Sønners Stolthed er Fædre.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
Ypperlig Tale er ej for en Dåre, end mindre da Løgnfor den, som er ædel.
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
Som en Troldsten er Gave i Giverens Øjne; hvorhen den end vender sig, gør den sin Virkning.
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
Den, der dølger en Synd, søger Venskab, men den, der ripper op i en Sag, skiller Venner.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
Bedre virker Skænd på forstandig end hundrede Slag på en Tåbe.
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Den onde har kun Genstridigbed for, men et skånselsløst Bud er udsendt imod ham.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Man kan møde en Bjørn, hvis Unger er taget, men ikke en Tåbe udi hans Dårskab.
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Den, der gengælder godt med ondt, fra hans Hus skal Vanheld ej vige.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
At yppe Strid er at åbne for Vand, hold derfor inde, før Strid bryder løs.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
At frikende skyldig og dømme uskyldig, begge Dele er HERREN en Gru.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
Hvad hjælper Penge i Tåbens Hånd til at købe ham Visdom, når Viddet mangler?
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
Ven viser Kærlighed når som helst, Broder fødes til Hjælp i Nød.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
Mand uden Vid giver Håndslag og går i Borgen for Næsten.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
Ven af Kiv er Ven af Synd; at højne sin Dør er at attrå Fald.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
Ej finder man Lykke, når Hjertet er vrangt, man falder i Våde, når Tungen er falsk.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
Den, der avler en Tåbe, får Sorg, Dårens Fader er ikke glad.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
Glad Hjerte er godt for Legemet, nedslået Sind suger Marv af Benene.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
Den gudløse tager Gave i Løn for at bøje Rettens Gænge.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
Visdom står den forstandige for Øje, Tåbens Blik er ved Jordens Ende.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
Tåbelig Søn er sin Faders Sorg, Kvide for hende, som fødte ham.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
At straffe den, der har Ret, er ilde, værre endnu at slå de ædle.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
Den, som har Kundskab tøjler sin Tale, Mand med Forstand er koldblodig.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
Selv Dåren, der tier, gælder for viis, forstandig er den, der lukker sine Læber.
