Приповісті 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
Bedre en tør Bid Brød med fred end Huset fuldt af Sul med Trætte.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
Klog Træl bliver Herre over daarlig Søn og faar lod og del mellem Brødre.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
Digel til Sølv og Ovn til Guld, men den, der prøver Hjerter, er HERREN.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
Den onde hører paa onde Læber, Løgneren lytter til giftige Tunger.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
Hvo Fattigmand spotter, haaner hans Skaber, den skadefro slipper ikke for Straf.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
De gamles Krone er Børnebørn, Sønners Stolthed er Fædre.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
Ypperlig Tale er ej for en Daare, end mindre da Løgn for den, som er ædel.
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
Som en Troldsten er Gave i Giverens Øjne; hvorhen den end vender sig, gør den sin Virkning.
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
Den, der dølger en Synd, søger Venskab, men den, der ripper op i en Sag, skiller Venner.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
Bedre virker Skænd paa forstandig end hundrede Slag paa en Taabe.
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Den onde har kun Genstridighed for, men et skaanselsløst Bud er udsendt imod ham.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Man kan møde en Bjørn, hvis Unger er taget, men ikke en Taabe udi hans Daarskab.
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Den, der gengælder godt med ondt, fra hans Hus skal Vanheld ej vige.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
At yppe Strid er at aabne for Vand, hold derfor inde, før Strid bryder løs.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
At frikende skyldig og dømme uskyldig, begge Dele er HERREN en Gru.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
Hvad hjælper Penge i Taabens Haand til at købe ham Visdom, naar Viddet mangler?
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
Ven viser Kærlighed naar som helst, Broder fødes til Hjælp i Nød.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
Mand uden Vid giver Haandslag og gaar i Borgen for Næsten.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
Ven af Kiv er Ven af Synd; at højne sin Dør er at attraa Fald.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
Ej finder man Lykke, naar Hjertet er vrangt, man falder i Vaade, naar Tungen er falsk.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
Den, der avler en Taabe, faar Sorg, Daarens Fader er ikke glad.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
Glad Hjerte er godt for Legemet, nedslaaet Sind suger Marv af Benene.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
Den gudløse tager Gave i Løn for at bøje Rettens Gænge.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
Visdom staar den forstandige for Øje, Taabens Blik er ved Jordens Ende.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
Taabelig Søn er sin Faders Sorg, Kvide for hende, som fødte ham.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
At straffe den, der har Ret, er ilde, værre endnu at slaa de ædle.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
Den, som har Kundskab tøjler sin Tale, Mand med Forstand er koldblodig.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
Selv Daaren, der tier, gælder for viis, forstandig er den, der lukker sine Læber.
