Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
Człowiek sporządza myśli serca swego; ale od Pana jest odpowiedź języka.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Wszystkie drogi człowiecze zdadzą się być czyste przed oczyma jego; ale Pan jest, który waży serca.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Włóż na Pana sprawy twe, a będą utwierdzone zamysły twoje.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Pan dla siebie samego wszystko sprawił, nawet i niezbożnika na dzień zły.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Obrzydliwością jest Panu każdy wyniosłego serca; który choć sobie innych na pomoc weźmie, nie ujdzie pomsty.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Miłosierdziem i prawdą oczyszczona bywa nieprawość, a w bojaźni Pańskiej odstępujemy od złego.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Gdy się podobają Panu drogi człowieka, i nieprzyjaciół jego do zgody z nim przywodzi.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Lepsza jest trocha z sprawiedliwością, niż wiele dochodów niesprawiedliwych.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Serce człowiecze rozrządza drogi swe; ale Pan sprawuje kroki jego.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
Sprawiedliwy rozsądek jest w wargach królewskich; w sądzie nie błądzą usta jego.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
Waga i szale są ustawą Pańską, a wszystkie gwichty sprawiedliwe w worku są za sprawą jego.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Obrzydliwością jest królom czynić niezbożność; bo sprawiedliwością stolica umocniona bywa.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Przyjemne są królom wargi sprawiedliwe, a szczerych w mowie miłują.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
Gniew królewski jest posłem śmierci; ale mąż mądry ubłaga go.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
W jasności twarzy królewskiej jest żywot, a łaska jego jest jako obłok z deszczem późnym.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
Daleko lepiej jest nabyć mądrości, niżeli złota najczystszego; a nabyć roztropności lepiej, niż srebra.
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
Gościniec uprzejmych jest odstąpić od złego; strzeże duszy swej, kto strzeże drogi swojej.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Przed zginieniem przychodzi pycha, a przed upadkiem wyniosłość ducha.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Lepiej jest być uniżonego ducha z pokornymi, niżeli dzielić korzyści z pysznymi.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Kto ma wzgląd na słowa, znajduje dobre; a kto ufa w Panu, błogosławiony jest.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Kto jest mądrego serca, słynie rozumnym, a słodkość warg przydaje nauki.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Zdrój żywota jest roztropność tym, którzy ją mają; ale umiejętność głupich jest głupstwem.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Serce mądrego roztropnie sprawuje usta swoje, a wargami swemi przydaje nauki.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Powieści wdzięczne są jako plastr miodu, słodkością duszy, a lekarstwem kościom.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Zda się podczas droga być prosta człowiekowi; wszakże dokończenie jej pewna droga na śmierć.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
Człowiek pracowity pracuje sobie; bo go pobudzają usta jego.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
Człowiek niezbożny wykopuje złe, a w wargach jego jako ogień pałający.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
Mąż przewrotny rozsiewa zwady, a klatecznik rozłącza przyjaciół.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
Mąż okrutny przewabia bliźniego swego, i wprowadza go na drogę niedobrą.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Kto mruga oczyma swemi, zmyśla przewrotności; a kto rucha wargami swemi, broi złe.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Koroną chwały jest sędziwość; znajduje się na drodze sprawiedliwości.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Lepszy jest nierychły do gniewu, niżeli mocarz; a kto panuje sercu swemu, lepszy jest, niżeli ten, co dobył miasta.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
Los na łono rzucają; ale od Pana jest wszystko rozrządzenie jego.
