Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
Karoorri garaa kan namaa ti; deebiin arrabaa garuu Waaqayyo biraa dhufa.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Nama tokko karaan isaa hundi qulqulluu itti fakkaata; yaada namaa garuu Waaqayyotu madaala.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Waan hojjettu hunda Waaqayyotti kennadhu; karoorri kees siif milkaaʼa.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Waaqayyo waan hunda kaayyoo ofii isaatiif hojjeta; hamoota iyyuu guyyaa badiisaatiif qopheessa.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Namni of tuulu kam iyyuu fuula Waaqayyoo duratti balfamaa dha; dhugumaan inni utuu hin adabamin hin hafu.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Namni jaalalaa fi amanamummaadhaan araara cubbuu argata; Waaqayyoon sodaachuudhaanis hammina irraa cita.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Yoo karaan namaa Waaqayyoon gammachiise, inni akka diinonni isaas nagaan isa wajjin jiraatan ni godha.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Galii guddaa jalʼinaan argatan mannaa waan xinnoo qajeelummaan argatan wayya.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Namni garaa isaa keessatti karaa isaa karoorfata; Waaqayyo garuu tarkaanfii isaa illee ni murteessa.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
Hidhiin mootii hooda dubbata; afaan isaa illee murtii hin jalʼisu.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
Madaallii fi safartuun qajeelaan kan Waaqayyoo ti; ulfinni korojoo keessa jiru hundinuu hojii isaa ti.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Sababii teessoon qajeelummaadhaan jabaatee dhaabatuuf mootonni waan hamaa hojjechuu ni balfu.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Mootonni afaan dhugaa dubbatutti ni gammadu; isaan nama dhugaa dubbatu ni jaallatu.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
Dheekkamsi mootii ergamaa duʼaa ti; namni ogeessi garuu ni qabbaneessa.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
Jireenyi ifa fuula mootii keessa jira; surraan isaa akkuma duumessa bokkaa arfaasaa ti.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
Ogummaa argachuun warqee caala; hubannaa argachuunis meetii caala!
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
Daandiin nama tolaa hammina irraa fagoo dha; namni karaa isaa eegus jireenya isaa eeggata.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Of tuuluun badiisaan dura, of bokoksuunis kufaatiin dura deema.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Warra of tuulu wajjin boojuu qooddachuu mannaa, hafuuraan gad of qabanii warra cunqurfame wajjin jiraachuu wayya.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Namni gorsa fudhatu kam iyyuu ni milkaaʼa; kan Waaqayyoon amanatus eebbifamaa dha.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Namni garaadhaan ogeessa taʼe qalbeeffataa jedhama; dubbiin miʼaawu immoo gorsa dabala.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Hubannaan nama isa qabuuf madda jireenyaa ti; gowwummaan garuu gowwootatti adabbii fida.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Garaan nama ogeessaa arraba isaa qajeelcha; afaan isaas gorsa dabala.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Dubbiin nama gammachiisu dhaaba dammaa ti; inni lubbuutti ni miʼaawa; lafees ni fayyisa.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Karaan qajeelaa namatti fakkaatu tokko jira; dhuma irratti garuu duʼatti nama geessa.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
Fedhiin hojjetaan tokko nyaataaf qabu hojiif isa kakaasa; beelaʼuun isaas ittuma cima.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
Namni faayidaa hin qabne hammina malata; haasaan isaas akkuma ibidda waa gubuu ti.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
Namni jalʼaan lola kakaasa; hamattuun immoo michoota walitti dhiʼaatan gargar baafti.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
Namni jeequmsaan deemu ollaa isaa gowwoomsee karaa jalʼaatti isa geessa.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Namni ija qisu jalʼina karoorfata; kan hidhii ciniinnatu immoo hammina fida.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Arriin gonfoo ulfinaa ti; innis karaa qajeelaadhaan argama.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Goota waraanaa irra nama obsa qabu, nama magaalaa tokko boojiʼee fudhatu irra kan of qabu wayya.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
Ixaan gudeeda irratti buufama; murtoon isaa garuu guutumaan guutuutti Waaqayyo biraa dhufa.
