Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
Hjertets råd hører mennesket til, men fra Herren får tungen sitt svar.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Alle en manns veier er rene i hans egne øine, men Herren veier åndene.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Legg dine gjerninger på Herren, så skal dine råd ha fremgang.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Herren har gjort hver ting til dens øiemed, også den ugudelige til straffens dag.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Enhver overmodig er en vederstyggelighet for Herren; visselig, en slik mann blir ikke ustraffet.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Ved kjærlighet og trofasthet utsones misgjerning, og den som frykter Herren, holder sig fra det onde.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Når Herren har behag i en manns ferd, da gjør han at endog hans fiender holder fred med ham.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Bedre er lite med rettferdighet enn stor vinning med urett.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Menneskets hjerte tenker ut sin vei, men Herren styrer hans gang.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
Guddoms-ord er på kongens leber; hans munn skal ikke forsynde sig når han dømmer.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
Rett vekt og rette vektskåler hører Herren til; alle vektstener i pungen er hans verk.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Ugudelige gjerninger er en vederstyggelighet for konger; for ved rettferdighet blir tronen trygget.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Rettferdige leber er til velbehag for konger, og den som taler det som rett er, elsker de.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
En konges vrede er dødens bud, men en vis mann stiller vreden.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
I lyset fra kongens åsyn er det liv, og hans nåde er som en sky med vårregn.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
Å vinne visdom - hvor meget bedre er det ikke enn gull! Og å vinne forstand er mere verdt enn sølv.
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
De opriktiges vei er å holde sig fra det onde; den som akter på sin vei, bevarer sitt liv.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Forut for undergang går overmot, og forut for fall stolt mot.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Det er bedre å være ydmyk sammen med dem som er i nød, enn å dele bytte med de overmodige.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Den som akter på ordet, skal finne lykke, og den som setter sin lit til Herren, er salig.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Den som er vis i hjertet, blir kalt forstandig, og lebers sødme fremmer lærdom.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Klokskap er en livsens kilde for dem som eier den, men dårers straff er deres egen dårskap.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Den vises hjerte gjør hans munn forstandig og legger mere og mere lærdom på hans leber.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Milde ord er kostelig honning, søt for sjelen og en lægedom for kroppen.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Mangen vei tykkes en mann rett, men enden på det er dødens veier.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
Arbeiderens sult arbeider for ham; for hans munn driver ham frem.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
En niding graver en ulykkesgrav, og på hans leber er det likesom en fortærende ild.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
En falsk mann volder trette, og en øretuter skiller venn fra venn.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
En voldsmann forlokker sin næste og fører ham inn på en vei som ikke er god.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Den som lukker sine øine for å tenke på svik, og den som kniper sine leber sammen, han har allerede fullført det onde.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Grå hår er en fager krone; den finnes på rettferdighets vei.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Den langmodige er bedre enn en veldig helt, og den som styrer sitt sinn, er bedre enn den som inntar en by.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
I kappens fold rystes loddet, men avgjørelsen kommer alltid fra Herren.
