Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
A ondatio ty fisafirin-arofo, fe a Iehovà ty famaleam-pameleke.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Malio am-pihaino’ ondaty ze hene sata’e, fa mpandanja arofo t’Iehovà.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Apoho am’ Iehovà o fitoloña’oo, le hijadoñe o safiri’oo.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Kila tsinene’ Iehovà ho ami’ty fanoa’e, ndra o lo-tserekeo ho an-tsan-kòheke.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Fonga tiva am’ Iehovà o mpibohabohao, tsy kalafo t’ie tsy ho po-lafa.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Mampijebañe fiolañe ty fiferenaiñañe naho ty hatò, Fisitahañe ami’ty raty ty fañeveñañe am’ Iehovà.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Ie no’ Iehovà ty sata’ ondaty, le hampanintsiñe’e o rafelahi’eo.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Hàmake ty kedekede an-kavañonañe, ta ty tambe bey tsy an-kahiti’e.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Misafiry ty lala’e ty tro’ ondaty, fe tehafe’ Iehovà o lia’eo.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
Fañentoan’ Añahare ty am-pivimbi’ i mpanjakay; tsy hiota ty falie’e te mizaka.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
A Iehovà o vatom-pandanja naho balantsio; hene sata’e o vato an-koroñeo.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Tiva amo mpanjakao ty mpanao raty, fa norizañe an-kahiti’e i fiambesa’ey.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Mahafale o mpanjakao ty fivimby mahity, vaho isohe’e ty misaontsy an-kavantañañe.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
Mpisangitrike fikoromahañe ty haviñeram-panjaka, fe hampanintsiñe aze t’indaty mahihitse.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
Haveloñe ty filoeloean-daharam-panjaka, naho hoe rahoñe minday oran-dohataoñe ty fañisoha’e.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
Soa hatò ty ahazoan-kihitse ta ty volamena! naho ty hijobon-kilala te ami’ty volafoty.
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
Ty ihankaña’e haratiañe ro lala’ o vantañeo, vaho mahavontitits’ aiñe ty mahambeñe i lia’ey.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Miaolo ty firotsahañe ty firengevohañe, vaho iaoloa’ ty troke miebotsebotse ty fihotrahañe.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Hàmake te mpiamo rarake an-troke mirekeo, ta te mitraok’ amo mifanjara o kinopake am-pibohabohañeo.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Hene hanjo hasoa ze mañaoñe i tsaray, haha ty miato am’ Iehovà.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Atao mahatsikarake ty mahihitse añ’arofo; mahafañosike fañòhañe ty saontsy malea.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Ranon-kavelo migoangoañe ty hilala amy ze manañ’aze; fe hagegeañe ty fandafàñe i dagola.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Mañòke ty falie’ i mahihitsey ty tro’e, vaho tompea’e fañòhañe o fivimbi’eo.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Hoe papy tantele ty saontsy mampanintsy, mamy añ’arofo naho mampijangan-taolañe.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Eo ty lalañe atao’ t’indaty ho vantañe, fe fikoromahañe ty figadoña’e.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
Mifanehake ho aze ty fiai’ ondaty, vaho azim-palie’e.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
Mikabo-draha t’i Beliale1, afo misolebotse ty am-pivimbi’e ao.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
Mampiboele hotakotake t’indaty mengoke, mampifanarake mpiatehena ty bisibisike.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
Risihe’ t’indaty piaroteñe ty rañe’e, vaho kozozote’e mb’an-dalan-tsy soa.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Mikinia raha mengoke ty mpipie maso, vaho mampifetsake haratiañe ty mpimontso.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Sabakan-engeñe ty maroi-foty; oniñe an-dalan-kavañonañe eo.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Lombolombo ty fanalolahy ty malaon-kaviñerañe, vaho ambone’ ty mpitavañe rova ty mahafeleke ty tro’e.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
Tora-tsato-piso am-pe, Iehovà avao ro Mpanampake.
