Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
All'uomo appartengono i progetti della mente, ma dal Signore viene la risposta.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Tutte le vie dell'uomo sembrano pure ai suoi occhi, ma chi scruta gli spiriti è il Signore.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Affida al Signore la tua attività e i tuoi progetti riusciranno.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Il Signore ha fatto tutto per un fine, anche l'empio per il giorno della sventura.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
E' un abominio per il Signore ogni cuore superbo, certamente non resterà impunito.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Con la bontà e la fedeltà si espia la colpa, con il timore del Signore si evita il male.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Quando il Signore si compiace della condotta di un uomo, riconcilia con lui anche i suoi nemici.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Poco con onestà è meglio di molte rendite senza giustizia.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
La mente dell'uomo pensa molto alla sua via, ma il Signore dirige i suoi passi.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
Un oracolo è sulle labbra del re, in giudizio la sua bocca non sbaglia.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
La stadera e le bilance giuste appartengono al Signore, sono opera sua tutti i pesi del sacchetto.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
E' in abominio ai re commettere un'azione iniqua, poiché il trono si consolida con la giustizia.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Delle labbra giuste si compiace il re e ama chi parla con rettitudine.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
L'ira del re è messaggera di morte, ma l'uomo saggio la placherà.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
Nello splendore del volto del re è la vita, il suo favore è come nube di primavera.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
E' molto meglio possedere la sapienza che l'oro, il possesso dell'intelligenza è preferibile all'argento.
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
La strada degli uomini retti è evitare il male, conserva la vita chi controlla la sua via.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Prima della rovina viene l'orgoglio e prima della caduta lo spirito altero.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
E' meglio abbassarsi con gli umili che spartire la preda con i superbi.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Chi è prudente nella parola troverà il bene e chi confida nel Signore è beato.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Sarà chiamato intelligente chi è saggio di mente; il linguaggio dolce aumenta la dottrina.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Fonte di vita è la prudenza per chi la possiede, castigo degli stolti è la stoltezza.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Una mente saggia rende prudente la bocca e sulle sue labbra aumenta la dottrina.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Favo di miele sono le parole gentili, dolcezza per l'anima e refrigerio per il corpo.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
C'è una via che pare diritta a qualcuno, ma sbocca in sentieri di morte.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
L'appetito del lavoratore lavora per lui, perché la sua bocca lo stimola.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
L'uomo perverso produce la sciagura, sulle sue labbra c'è come un fuoco ardente.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
L'uomo ambiguo provoca litigi, chi calunnia divide gli amici.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
L'uomo violento seduce il prossimo e lo spinge per una via non buona.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Chi socchiude gli occhi medita inganni, chi stringe le labbra ha gia commesso il male.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Corona magnifica è la canizie, ed essa si trova sulla via della giustizia.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Il paziente val più di un eroe, chi domina se stesso val più di chi conquista una città.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
Nel grembo si getta la sorte, ma la decisione dipende tutta dal Signore.
