Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
Az embernél vannak az elme gondolatjai; de az Úrtól van a nyelv felelete.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Minden útai tiszták az embernek a maga szemei előtt; de a ki a lelkeket vizsgálja, az Úr az!
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Bízzad az Úrra a te dolgaidat; és a te gondolatid véghez mennek.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Mindent teremtett az Úr az ő maga czéljára; az istentelent is a büntetésnek napjára.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Útálatos az Úrnak minden, a ki elméjében felfuvalkodott, kezemet adom rá, hogy nem marad büntetetlen.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Könyörületességgel és igazsággal töröltetik el a bűn; és az Úrnak félelme által távozhatunk el a gonosztól.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Mikor jóakarattal van az Úr valakinek útaihoz, még annak ellenségeit is jóakaróivá teszi.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Jobb a kevés igazsággal, mint a gazdag jövedelem hamissággal.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Az embernek elméje gondolja meg az ő útát; de az Úr igazgatja annak járását.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
Jósige van a király ajkain; az ítéletben ne szóljon hamisságot az ő szája.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
Az Úré az igaz mérték és mérőserpenyő, az ő műve minden mérőkő.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Útálatos legyen a királyoknál istentelenséget cselekedni; mert igazsággal erősíttetik meg a királyiszék.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Kedvesek a királyoknak az igaz beszédek; és az igazmondót szereti a király.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
A királynak felgerjedt haragja olyan, mint a halál követe; de a bölcs férfiú leszállítja azt.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
A királynak vidám orczájában élet van; jóakaratja olyan, mint a tavaszi eső fellege.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
Szerzeni bölcseséget, oh menynyivel jobb az aranynál; és szerzeni eszességet, kivánatosb az ezüstnél!
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
Az igazak országútja eltávozás a gonosztól; megtartja magát az, a ki megőrzi az ő útát.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
A megromlás előtt kevélység jár, és az eset előtt felfuvalkodottság.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Jobb alázatos lélekkel lenni a szelídekkel, mint zsákmányon osztozni a kevélyekkel.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
A ki figyelmez az igére, jót nyer; és a ki bízik az Úrban, oh mely boldog az!
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
A ki elméjében bölcs, hívatik értelmesnek; a beszédnek pedig édessége neveli a tudományt.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Életnek kútfeje az értelem annak, a ki bírja azt; de a bolondok fenyítéke bolondságuk.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
A bölcsnek elméje értelmesen igazgatja az ő száját, és az ő ajkain öregbíti a tudományt.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Lépesméz a gyönyörűséges beszédek; édesek a léleknek, és meggyógyítói a tetemeknek.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Van oly út, mely igaz az ember szeme előtt, de vége a halálnak úta.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
A munkálkodó lelke magának munkálkodik; mert az ő szája kényszeríti őt.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
A haszontalan ember gonoszt ás ki, és az ő ajkain mintegy égő tűz van;
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
A gonosz ember versengést szerez, és a susárló elválasztja a jó barátokat.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
Az erőszakos ember elhiteti az ő felebarátját, és nem jó úton viszi őt.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
A ki behúnyja szemeit, azért teszi, hogy álnokságot gondoljon; a ki összeszorítja ajkait, már véghez vitte a gonoszságot.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Igen szép ékes korona a vénség, az igazságnak útában találtatik.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Jobb a hosszútűrő az erősnél; és a ki uralkodik a maga indulatján, annál, a ki várost vesz meg.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
Az ember kebelében vetnek sorsot; de az Úrtól van annak minden ítélete.
