Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
C’est à l’homme de préparer son âme, et au Seigneur de gouverner la langue.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Toutes les voies de l’homme sont ouvertes à ses yeux: le Seigneur pèse les esprits.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Expose tes œuvres au Seigneur, et tes pensées seront dirigées.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Le Seigneur a opéré toutes choses pour lui-même, l’impie même pour le jour mauvais.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
C’est l’abomination du Seigneur que tout homme arrogant; lors même qu’une main serait dans une main, il n’est point innocent. Le commencement de la bonne voie est de faire la justice: or elle est agréable à Dieu plus que l’immolation des hosties.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Par la miséricorde et la vérité se rachète l’iniquité; et c’est par la crainte du Seigneur qu’on se détourne du mal.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Lorsque plairont au Seigneur les voies de l’homme, il convertira ses ennemis même à la paix.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Mieux vaut peu avec la justice que beaucoup de fruits avec l’iniquité.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Le cœur de l’homme dispose sa voie; mais c’est au Seigneur de diriger ses pas.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
La divination est sur les lèvres du roi; dans les jugements n’errera pas sa bouche.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
Poids et balance sont les jugements du Seigneur; et ses œuvres sont toutes les pierres du sachet.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Abominables au roi sont ceux qui agissent en impies; parce que c’est par la justice que s’affermit un trône.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Les rois veulent des lèvres justes: celui qui parle avec droiture sera aimé d’eux.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
L’indignation du roi est un messager de mort; et l’homme sage l’apaisera.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
Dans l’hilarité du visage du roi est la vie; et sa clémence est comme la pluie de l’arrière-saison.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
Possède la sagesse, parce qu’elle est meilleure que l’or; et acquiers la prudence, parce qu’elle est plus précieuse que l’argent•
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
Le sentier des justes s’écarte des maux; celui qui garde son âme conserve sa voie.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
L’orgueil précède l’abattement; et avant la ruine l’esprit s’exalte.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Il vaut mieux être humilié avec des hommes doux que de partager des dépouilles avec des superbes.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Un homme habile dans la parole trouvera des biens; et celui qui espère dans le Seigneur est bien heureux.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Celui qui est sage de cœur sera appelé prudent: et celui qui est doux dans la parole recevra de plus grands dons.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
C’est une source de vie que l’instruction, pour celui qui la possède; la doctrine des insensés, c’est la folie.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Le cœur du sage instruit sa bouche; et à ses lèvres il ajoutera de la grâce.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
C’est un rayon de miel que des paroles disposées avec art; c’est la douceur de l’âme et la santé des os.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Il est une voie qui paraît à l’homme droite, et ses issues conduisent à la mort.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
L’âme de celui qui travaille, travaille pour soi, parce que sa bouche l’y a contraint.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
L’homme impie creuse le mal, et sur ses lèvres un feu brûle.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
L’homme pervers suscite des procès et le verbeux divise les princes.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
L’homme injuste attire son ami, et le conduit par une voie non bonne.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Celui qui, les yeux immobiles, forme des desseins pervers, se mordant les lèvres, exécute le mal.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
C’est une couronne de dignité, que la vieillesse qui se trouvera dans les voies de la justice.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Vaut mieux un homme patient qu’un homme fort; et celui qui domine son esprit vaut mieux que celui qui prend des villes d’assaut.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
Les sorts se jettent dans le pan de la robe; mais c’est par le Seigneur qu’ils sont dirigés.
