Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
L’Homme est maître des résolutions de son cœur; mais c’est l’Eternel qui prononce sur elles.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Toutes les voies de l’homme sont pures à ses yeux, mais l’Eternel sonde les esprits.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Remets le succès de tes œuvres à l’Eternel, et tes projets s’en trouveront affermis.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
L’Eternel a tout fait pour un but prédestiné, même le méchant pour le jour du malheur.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Tout cœur hautain est en horreur à l’Eternel: haut la main! il ne restera pas indemne.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
La bonté et la bienveillance effacent la faute; la crainte de l’Eternel fait éviter le mal.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Dieu agrée-t-il les voies d’un homme, il lui concilie même la faveur de ses ennemis.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Mieux vaut une honnête médiocrité qu’un grand revenu, acquis par l’improbité.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Le cœur de l’homme choisit sa voie; mais l’Eternel dirige ses pas.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
Ce sont des oracles qui émanent des lèvres du roi: quand il rend la justice, sa bouche ne faillit pas.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
Les plateaux, les balances exactes sont choses de Dieu, il est l’auteur de tous les justes poids.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Faire le mal est chose odieuse aux rois; car les trônes s’affermissent par la justice.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Des lèvres loyales font plaisir aux rois; ils aiment qui parle avec droiture.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
Le courroux du roi est un messager de mort, un homme sage sait l’apaiser.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
Que le visage du roi s’éclaire, c’est un gage de vie; sa faveur est comme une nuée chargée de pluie printanière.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
Acquérir la sagesse, combien cela est plus précieux que l’or fin! S’Enrichir en sagacité vaut mieux que l’argent.
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
La route des justes les éloigne du mal; qui suit droit son chemin préserve sa vie.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
L’Orgueil précède la ruine, l’arrogance est le signe avant-coureur de la chute.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Prendre une attitude modeste avec les humbles vaut mieux que partager du butin avec les orgueilleux.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Qui réfléchit mûrement à une affaire s’assure des avantages; mais heureux qui met sa confiance en l’Eternel!
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Qui a le cœur sage mérite d’être appelé intelligent; la douceur des lèvres augmente la force de persuasion.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
L’Intelligence est une source de vie pour celui qui en est doué; le châtiment des sots, c’est leur sottise.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Le cœur du sage inspire sa bouche, et augmente la force de persuasion de ses lèvres.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Des paroles amènes sont un rayon de miel, doux à l’âme, bienfaisant au corps.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Tel chemin paraît tout uni à l’homme, et il aboutit aux avenues de la mort.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
C’Est pour lui-même que travaille le laborieux, car pressantes sont les exigences de sa bouche.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
L’Homme sans valeur morale est un artisan de malheur; sur ses lèvres il y a comme un feu dévorant.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
L’Homme artificieux déchaîne la discorde; le boutefeu sème la division entre amis.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
L’Homme violent circonvient son prochain et le mène dans une mauvaise voie.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Il ferme les yeux pour méditer de mauvais coups; il se pince les lèvres: il a consommé le mal!
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
La haute vieillesse est une couronne d’honneur; c’est sur le chemin de la vertu qu’elle se rencontre.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Qui résiste à la colère l’emporte sur le héros; qui domine ses passionssur un preneur de villes.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
On agite le sort dans l’urne mais l’arrêt qu’il prononce vient de l’Eternel.
