Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
The preparations of the heart belong to man: but the answer of the tongue is from the LORD.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
All the ways of a man are clean in his own eyes: but the LORD weigheth the spirits.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Commit thy works unto the LORD, and thy thoughts shall be established.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
The LORD hath made every thing for its own end: yea, even the wicked for the day of evil.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Every one that is proud in heart is an abomination to the LORD: [though] hand [join] in hand, he shall not be unpunished.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
By mercy and truth iniquity is purged: and by the fear of the LORD men depart from evil.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
When a man’s ways please the LORD, he maketh even his enemies to be at peace with him.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Better is a little with righteousness than great revenues with injustice.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
A man’s heart deviseth his way: but the LORD directeth his steps.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
A divine sentence is in the lips of the king: his mouth shall not transgress in judgment.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
A just balance and scales are the LORD’S: all the weights of the bag are his work.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
It is an abomination to kings to commit wickedness: for the throne is established by righteousness.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Righteous lips are the delight or kings; and they love him that speaketh right.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
The wrath of a king is [as] messengers of death: but a wise man will pacify it.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
In the light of the king’s countenance is life; and his favour is as a cloud of the latter rain.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
How much better is it to get wisdom than gold! yea, to get understanding is rather to be chosen than silver.
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
The highway of the upright is to depart from evil: he that keepeth his way preserveth his soul.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Pride [goeth] before destruction, and an haughty spirit before a fall.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Better it is to be of a lowly spirit with the poor, than to divide the spoil with the proud.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
He that giveth heed unto the word shall find good: and whoso trusteth in the LORD, happy is he.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
The wise in heart shall be called prudent: and the sweetness of the lips increaseth learning.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Understanding is a wellspring of life unto him that hath it: but the correction of fools is [their] folly.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
The heart of the wise instructeth his mouth, and addeth learning to his lips.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Pleasant words are [as] an honeycomb, sweet to the soul, and health to the bones.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
There is a way which seemeth right unto a man, but the end thereof are the ways of death.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
The appetite of the labouring man laboureth for him; for his mouth craveth it of him.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
A worthless man deviseth mischief: and in his lips there is as a scorching fire.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
A froward man scattereth abroad strife: and a whisperer separateth chief friends.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
A man of violence enticeth his neighbour, and leadeth him in a way that is not good.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
He that shutteth his eyes, [it is] to devise froward things: he that compresseth his lips bringeth evil to pass.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
The hoary head is a crown of glory, it shall be found in the way of righteousness.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
He that is slow to anger is better than the mighty; and he that ruleth his spirit than he that taketh a city.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
The lot is cast into the lap; but the whole disposing thereof is of the LORD.
