Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
The preparations of the heart are man's, but the answer of the tongue is from the LORD.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
All the ways of a man are clean in his own eyes; but the LORD weigheth the spirits.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Commit thy works unto the LORD, and thy thoughts shall be established.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
The LORD hath made every things for His own purpose, yea, even the wicked for the day of evil.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Every one that is proud in heart is an abomination to the LORD; my hand upon it! he shall not be unpunished.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
By mercy and truth iniquity is expiated; and by the fear of the LORD men depart from evil.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
When a man's ways please the LORD, He maketh even his enemies to be at peace with him.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Better is a little with righteousness than great revenues with injustice.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
A man's heart deviseth his way; but the LORD directeth his steps.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
A divine sentence is in the lips of the king; his mouth trespasseth not in judgment.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
A just balance and scales are the LORD'S; all the weights of the bag are His work.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
It is an abomination to kings to commit wickedness; for the throne is established by righteousness.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Righteous lips are the delight of kings; and they love him that speaketh right.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
The wrath of a king is as messengers of death; but a wise man will pacify it.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
In the light of the king's countenance is life; and his favour is as a cloud of the latter rain.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
How much better is it to get wisdom than gold! yea, to get understanding is rather to be chosen than silver.
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
The highway of the upright is to depart from evil; he that keepeth his way preserveth his soul.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Pride goeth before destruction, and a haughty spirit before a fall.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Better it is to be of a lowly spirit with the humble, than to divide the spoil with the proud.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
He that giveth heed unto the word shall find good; and whoso trusteth in the LORD, happy is he.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
The wise in heart is called a man of discernment; and the sweetness of the lips increaseth learning.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Understanding is a fountain of life unto him that hath it; but folly is the chastisement of fools.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
The heart of the wise teacheth his mouth, and addeth learning to his lips.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Pleasant words are as a honeycomb, sweet to the soul, and health to the bones.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
There is a way which seemeth right unto a man, but the end thereof are the ways of death.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
The hunger of the labouring man laboureth for him; for his mouth compelleth him.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
An ungodly man diggeth up evil, and in his lips there is as a burning fire.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
A froward man soweth strife; and a whisperer separateth familiar friends.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
A man of violence enticeth his neighbour, and leadeth him into a way that is not good.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
He that shutteth his eyes, it is to devise froward things; he that biteth his lips bringeth evil to pass.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
The hoary head is a crown of glory, it is found in the way of righteousness.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
He that is slow to anger is better than the mighty; and he that ruleth his spirit than he that taketh a city.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
The lot is cast into the lap; but the whole disposing thereof is of the LORD.
