< Приповісті 16 >

1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
The preparations of the heart are in man: but the answere of the tongue is of the Lord.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
All the wayes of a man are cleane in his owne eyes: but the Lord pondereth the spirits.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Commit thy workes vnto the Lord, and thy thoughts shalbe directed.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
The Lord hath made all things for his owne sake: yea, euen the wicked for the day of euill.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
All that are proude in heart, are an abomination to the Lord: though hand ioyne in hand, he shall not be vnpunished.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
By mercy and trueth iniquitie shalbe forgiuen, and by the feare of the Lord they depart from euill.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
When the wayes of a man please the Lord, he will make also his enemies at peace with him.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Better is a litle with righteousnesse, then great reuenues without equitie.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
The heart of man purposeth his way: but the Lord doeth direct his steppes.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
A diuine sentence shalbe in the lips of the King: his mouth shall not transgresse in iudgement.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
A true weight and balance are of the Lord: all the weightes of the bagge are his worke.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
It is an abomination to Kings to commit wickednes: for the throne is stablished by iustice.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Righteous lips are the delite of Kings, and the King loueth him that speaketh right things.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
The wrath of a King is as messengers of death: but a wise man will pacifie it.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
In the light of the Kings coutenance is life: and his fauour is as a cloude of the latter raine.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
Howe much better is it to get wisedome then golde? and to get vnderstanding, is more to be desired then siluer.
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
The pathe of the righteous is to decline from euil, and hee keepeth his soule, that keepeth his way.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Pride goeth before destruction, and an high minde before the fall.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Better it is to be of humble minde with the lowly, then to deuide the spoyles with the proude.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
He that is wise in his busines, shall finde good: and he that trusteth in the Lord, he is blessed.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
The wise in heart shall bee called prudent: and the sweetenesse of the lippes shall increase doctrine.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Vnderstading is welspring of life vnto them that haue it: and the instruction of fooles is folly.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
The heart of the wise guideth his mouth wisely, and addeth doctrine to his lippes.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Faire wordes are as an hony combe, sweetenesse to the soule, and health to the bones.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
There is a way that seemeth right vnto man: but the issue thereof are the wayes of death.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
The person that traueileth, traueileth for himselfe: for his mouth craueth it of him.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
A wicked man diggeth vp euill, and in his lippes is like burning fire.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
A frowarde person soweth strife: and a tale teller maketh diuision among princes.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
A wicked man deceiueth his neighbour, and leadeth him into the way that is not good.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
He shutteth his eyes to deuise wickednes: he moueth his lippes, and bringeth euil to passe.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Age is a crowne of glory, when it is founde in the way of righteousnes.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
He that is slowe vnto anger, is better then the mightie man: and hee that ruleth his owne minde, is better then he that winneth a citie.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
The lot is cast into the lap: but the whole disposition thereof is of the Lord.

< Приповісті 16 >