< Приповісті 16 >

1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
Hjertets Raad er Menneskets sag. Tungens Svar er fra HERREN.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
En Mand holder al sin Færd for ren, men HERREN vejer Aander.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Vælt dine Gerninger paa HERREN, saa skal dine Planer lykkes.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Alt skabte HERREN, hvert til sit, den gudløse ogsaa for Ulykkens Dag.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Hver hovmodig er HERREN en Gru, visselig slipper han ikke for Straf.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Ved Mildhed og Troskab sones Brøde, ved HERRENS Frygt undviger man ondt.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Naar HERREN har Behag i et Menneskes Veje, gør han endog hans Fjender til Venner.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Bedre er lidet med Retfærd end megen Vinding med Uret.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Menneskets Hjerte udtænker hans Vej, men HERREN styrer hans Fjed.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
Der er Gudsdom paa Kongens Læber, ej fejler hans Mund, naar han dømmer.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
Ret Bismer og Vægtskaal er HERRENS, hans Værk er alle Posens Lodder.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Gudløs Færd er Konger en Gru, thi ved Retfærd grundfæstes Tronen.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Retfærdige Læber har Kongens Yndest, han elsker den, der taler oprigtigt.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
Kongens Vrede er Dødens Bud, Vismand evner at mildne den.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
I Kongens Aasyns Lys er der Liv, som Vaarregnens Sky er hans Yndest.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
At vinde Visdom er bedre end Guld, at vinde Indsigt mere end Sølv.
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
De retsindiges Vej er at vige fra ondt; den vogter sit Liv, som agter paa sin Vej.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Hovmod gaar forud for Fald, Overmod forud for Snublen.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Hellere sagtmodig med ydmyge end dele Bytte med stolte.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Vel gaar det den, der mærker sig Ordet; lykkelig den, der stoler paa HERREN.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Den vise kaldes forstandig, Læbernes Sødme øger Viden.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Kløgt er sin Mand en Livsens Kilde, Daarskab er Daarers Tugt.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Den vises Hjerte giver Munden Kløgt, paa Læberne lægger det øget Viden.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Hulde Ord er som flydende Honning, søde for Sjælen og sunde for Legemet.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Mangen Vej synes Manden ret, og saa er dens Ende dog Dødens Veje.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
En Arbejders Hunger arbejder for ham, thi Mundens Krav driver paa ham.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
En Nidding graver Ulykkesgrave, det er, som brændte der Ild paa hans Læber.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
Rænkefuld Mand sætter Splid; den, der bagtaler, skiller Venner.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
Voldsmand lokker sin Næste og fører ham en Vej, der ikke er god.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Den, der stirrer, har Rænker for; knibes Læberne sammen, har man fuldbyrdet ondt.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Graa Haar er en dejlig Krone, den vindes paa Retfærds Vej.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Større end Helt er sindig Mand, større at styre sit Sind end at tage en Stad.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
I Brystfolden rystes Loddet, det falder, som HERREN vil.

< Приповісті 16 >