Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
Det staar til et Menneske, hvad han vil sætte sig for i Hjertet; men Tungens Svar er fra Herren.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Alle en Mands Veje ere rene for hans egne Øjne, men Herren er den, som vejer Aanderne.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Befal Herren dine Gerninger, saa skulle dine Anslag stadfæstes.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Herren har gjort al Ting efter dets Øjemed; ogsaa den ugudelige er til Ulykkens Dag.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Hver som er hovmodig i Hjertet, er Herren en Vederstyggelighed; man kan give sin Haand paa, at han ikke bliver agtet uskyldig.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Ved Miskundhed og Sandhed udsones Misgerning; og ved Herrens Frygt viger man fra det onde.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Naar Herren har Velbehag i en Mands Veje, da gør han, at ogsaa hans Fjender holde Fred med ham.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Bedre er lidet med Retfærdighed end store Indtægter med Uret.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Menneskets Hjerte optænker sin Vej; men Herren stadfæster hans Gang.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
Der er Guddoms Ord paa en Konges Læber, hans Mund maa ikke forsynde sig i Dom.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
Ret Vægt og rette Vægtskaaler høre Herren til, alle Vægtlodder i Posen ere hans Værk.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Ugudeligheds Idræt er en Vederstyggelighed for Konger; thi ved Retfærdighed befæstes Tronen.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Retfærdigheds Læber ere Konger en Velbehagelighed; og den, som taler Oprigtighed, ham elsker han.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
Kongens Vrede er Dødens Bud; men en viis Mand forsoner den.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
I Kongens Ansigts Lys er Livet, og hans Bevaagenhed er som en Sky med sildig Regn.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
At købe Visdom, hvor meget bedre er det end Guld? og at købe Forstand at foretrække for Sølv?
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
De oprigtiges slagne Vej er at vige fra det onde; hvo der vil bevare sin Sjæl, maa vare paa sin Vej.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Foran tindergang er Hovmod, og foran Fald gaar Stolthed.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Det er bedre at være ydmyg i Aanden med de elendige end at dele Bytte med de hovmodige.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Hvo som giver Agt paa Ordet, skal finde godt; og den, som forlader sig paa Herren, han er lyksalig.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Den, som er viis i Hjertet, skal kaldes forstandig, og Læbernes Sødme forøger Lærdom.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Klogskab er for den, som ejer den, Livets Kilde; men Daarers Tugt er Taabelighed.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Den vises Hjerte gør hans Mund forstandig og lægger end mere Lærdom paa hans Læber.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Liflige Taler ere Honningkage, sød for Sjælen og Lægedom for Benene.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Der er en Vej, som synes en Mand ret; men til sidst bliver den Vej til Døden.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
Arbejderens Hunger arbejder for ham; thi hans Mund driver paa ham.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
En nedrig Mand bereder Ulykke, og paa hans Læber er der som en brændende Ild.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
En forvendt Mand kommer Trætte af Sted, og en Bagvadsker fjerner en fortrolig.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
En Voldsmand bedaarer sin Næste og fører ham paa en Vej, som ikke er god.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Hvo der lukker sine Øjne for at optænke forvendte Ting, og hvo som bider sine Læber sammen, har alt fuldbragt det onde.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Graa Haar er en dejlig Krone, naar de findes paa Retfærdigheds Vej.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Den langmodige er bedre end den vældige, og den, som hersker over sin Aand, er bedre end den, der indtager en Stad.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
Lodden kastes i Skødet; men den falder, alt som Herren vil.
