Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
Čovjek snuje u srcu, a od Jahve je što će jezik odgovoriti.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Čovjeku se svi njegovi putovi čine čisti, a Jahve ispituje duhove.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Prepusti Jahvi svoja djela, i tvoje će se namisli ostvariti.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Jahve je sve stvorio u svoju svrhu, pa i opakoga za dan zli.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Mrzak je Jahvi svatko ohola duha: takav zaista ne ostaje bez kazne.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Ljubavlju se i vjernošću pomiruje krivnja, i strahom se Gospodnjim uklanja zlo.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Kad su Jahvi mili putovi čovječji, i neprijatelje njegove miri s njim.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Bolje je malo s pravednošću nego veliki dohoci s nepravdom.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Srce čovječje smišlja svoj put, ali Jahve upravlja korake njegove.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
Proročanstvo je na usnama kraljevim: u osudi se njegova usta neće ogriješiti.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
Mjere i tezulje pripadaju Jahvi; njegovo su djelo i svi utezi.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Mrsko je kraljevima počiniti opačinu, jer se pravdom utvrđuje prijestolje.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Mile su kraljevima usne pravedne i oni ljube onog koji govori pravo.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
Jarost je kraljeva vjesnik smrti ali je mudar čovjek ublaži.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
U kraljevu je vedru licu život, i njegova je milost kao oblak s kišom proljetnom.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
Probitačnije je steći mudrost nego zlato, i stjecati razbor dragocjenije je nego srebro.
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
Životni je put pravednih: kloniti se zla, i tko pazi na svoj put, čuva život svoj.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Pred slomom ide oholost i pred padom uznositost.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Bolje je biti krotak s poniznima nego dijeliti plijen s oholima.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Tko pazi na riječ, nalazi sreću, i tko se uzda u Jahvu, blago njemu.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Mudar srcem naziva se razumnim i prijazne usne uvećavaju znanje.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Izvor je životni razum onima koji ga imaju, a ludima je kazna njihova ludost.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Mudračev duh urazumljuje usta njegova, na usnama mu znanje umnožava.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Saće meda riječi su ljupke, slatke duši i lijek kostima.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Neki se put čini čovjeku prav, a na kraju vodi k smrti.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
Radnikova glad radi za nj; jer ga tjeraju usta njegova.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
Bezočnik pripravlja samo zlo i na usnama mu je oganj plameni.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
Himben čovjek zameće svađu i klevetnik razdor među prijatelje.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
Nasilnik zavodi bližnjega svoga i navodi ga na rđav put.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Tko očima namiguje, himbu smišlja, a tko usne stišće, već je smislio pakost.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Sijede su kose prekrasna kruna, nalaze se na putu pravednosti.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Tko se teško srdi, bolji je od junaka, i tko nad sobom vlada, bolji je od osvojitelja grada.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
U krilo plašta baca se kocka, ali je od Jahve svaka odluka.
