Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
Hlang taengah lungbuei kah rhoekbahnah om dae olka hlatnah he BOEIPA lamkah ni.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Hlang kah a longpuei boeih he amah mikhmuh ah khui dae, BOEIPA long tah a mueihla ni a. khiinglang pah.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
Na bibi te BOEIPA taengah hal lamtah, na kopoek cikngae bitni.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
Soeprhaep boeih he amah kah a hlatnah ham BOEIPA loh a saii. Te dongah halang pataeng yoethae hnin kah ham a hlun.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Kut neh kut hlaengtang tih lungbuei aka oek boeih BOEIPA kah a tueilaehkoi la a om dongah hmil mahpawh.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
Sitlohnah neh oltak loh thaesainah a dawth tih, BOEIPA hinyahnah loh boethae lamkah a nong sak.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
Hlang kah khosing te BOEIPA loh a moeithen vaengah a thunkha rhoek pataeng amah taengah a rhong sak.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
Duengnah neh yol mai cakhaw, a tiktam mueh canghum cangpai lakah then.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
Hlang kah lungbuei loh amah longpuei te a moeh tih, BOEIPA loh a khokan a cikngae sak.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
Manghai ka dongkah bihma tah laitloeknah ham ni, te dongah a ka vikvawk boel saeh.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
Tiktamnah cooi neh coilung tah BOEIPA taeng lamkah ni, sungsa coilung boeih khaw amah kah a bibi ni.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
Duengnah loh ngolkhoel a cikngae sak dongah, manghai rhoek loh halangnah a saii ham tah tueilaehkoi la om.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Duengnah hmuilai tah manghai rhoek kah kolonah om tih, a thuem aka thui te a lungnah.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
Manghai kah kosi tah dueknah puencawn ni. Te dongah hlang cueih long ni kosi a daeh sak thai eh.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
Manghai kah maelhmai khosae dongah hingnah tih, a kolonah tah tlankhol vaengkah khomai banghui ni.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
Cueihnah lai he sui lakah bahoeng then tih, yakmingnah lai he khaw tangka n'tuek lakah then.
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
Boethae lamloh aka nong hamla a thuem longpuei om tih, a hinglu aka ngaithuen loh a longpuei a kueinah.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Pocinah kah a hmaiah hoemdamnah om tih, cungkunah kah a hmaiah ah mueihla oeknah a lamhma pah.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Thinthah neh kutbuem n'tael lakah kodo mangdaeng neh mueihla kunyun te then.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
Olka neh aka cangbam long tah hnothen a dang tih, BOEIPA dongah aka pangtung tah a yoethen pai.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
Lungbuei aka cueih te aka yakming la a khue uh tih, hmuilai dongkah olding loh rhingtuknah a thap.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Lungmingnah te a kungmah la aka khueh long tah hingnah thunsih la om tih, aka ang rhoek kah thuituennah tah anglat la poeh.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
Aka cueih kah lungbuei tah a ka a cangbam tih, a hmuilai dongah rhingtuknah a thap.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Ol then tah, hinglu ham khoitui khoitak bangla didip tih, rhuh hamla hoeihnah la om.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
Hlang mikhmuh ah longpuei te thuem dae a hmailong ah dueknah longpuei la om.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
Thakthaekung kah a hinglu loh amah hamla thakthae tih a ka te a kamcah sak.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
Hlang muen loh boethae a vueh tih, a hmuilai dongah hmai bangla rhangto.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
Calaak hlang loh olpungkacan a haeh tih, hlang aka thet loh boeihlum a pamhma sak.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
Kuthlahnah hlang loh a hui a hloeh tih, longpuei a then pawt la a caeh puei.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Calaak te moeh hamla a mik aka him tih, a hmui saibaeh loh boethae a cung sak.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Sampok he boeimang rhuisam la om tih, duengnah longpuei kah aka om loh a dang.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
Thintoek aka ueh tah hlangrhalh lakah, a mueihla aka taem khaw khopuei aka ta lakah then.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
A rhang dongah hmulung khoh cakhaw a laitloeknah boeih tah BOEIPA lamkah ni a om.
