Приповісті 15
1 Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
Mildt svar stiller harme, men et sårende ord vekker vrede.
2 Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
De vises tunge gir god kunnskap, men dårenes munn lar dårskap strømme ut.
3 Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
Herrens øine er allesteds, de ser både efter onde og efter gode.
4 Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
En saktmodig tunge er et livsens tre, men en falsk tunge sårer hjertet.
5 Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
Dåren forakter sin fars tukt, men den som akter på tilrettevisning, er klok.
6 Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
I den rettferdiges hus er det meget gods, men den ugudeliges inntekt blir til ødeleggelse for ham.
7 Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
De vises leber strør ut kunnskap, men dårenes sinn er ikke rett.
8 Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
De ugudeliges offer er en vederstyggelighet for Herren, men de opriktiges bønn er ham til velbehag.
9 Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
Den ugudeliges vei er en vederstyggelighet for Herren, men den som jager efter rettferdighet, elsker han.
10 Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
Hård straff rammer den som forlater den rette sti; den som hater tilrettevisning, skal dø.
Dødsriket og avgrunnen ligger åpne for Herren, hvor meget mere da menneskenes hjerter! (Sheol h7585)
12 Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
En spotter liker ikke å bli irettesatt; til de vise går han ikke.
13 Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
Et glad hjerte gjør åsynet lyst, men hjertesorg bryter motet ned.
14 Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
Den forstandiges hjerte søker kunnskap, men dårers munn farer bare med dårskap.
15 Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
Alle den ulykkeliges dager er onde, men et glad hjerte er et stadig gjestebud.
16 Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
Bedre er lite med Herrens frykt enn en stor skatt med uro.
17 Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
Bedre er en rett grønt med kjærlighet enn en fet okse med hat.
18 Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
En hissig mann vekker trette men den langmodige stiller kiv.
19 Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
Den lates vei er som en tornehekk, men de opriktiges vei er ryddet.
20 Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
En vis sønn gleder sin far, men et uforstandig menneske forakter sin mor.
21 Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
Dårskap er en glede for den som er uten forstand; men en forstandig mann går rett frem.
22 Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
Planer blir til intet uten rådslagning; men hvor det er mange rådgivere, har de fremgang.
23 Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
En mann gleder sig når hans munn kan gi svar, og hvor godt er ikke et ord i rette tid!
Den forstandige går livets vei opover for å undgå dødsriket der nede. (Sheol h7585)
25 Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
Herren river ned de overmodiges hus, men enkens markskjell lar han stå fast.
26 Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
Den ondes råd er en vederstyggelighet for Herren, men milde ord er rene for ham.
27 Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
Den som jager efter vinning, setter sitt hus i ulag, men den som hater gaver, skal leve.
28 Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
Den rettferdige tenker i sitt hjerte på hvorledes han skal svare, men de ugudeliges munn lar onde ting strømme ut.
29 Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
Herren er langt borte fra de ugudelige, men de rettferdiges bønn hører han.
30 Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
Øinenes lys gleder hjertet; godt budskap gir benene marg.
31 Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
Den hvis øre hører på tilrettevisning til livet, dveler gjerne blandt vise.
32 Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
Den som ikke vil vite av tukt, forakter sitt liv, men den som hører på tilrettevisning, vinner forstand.
33 Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
Herrens frykt er tukt til visdom, og ydmykhet går forut for ære.
