Приповісті 15
1 Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
Responsio mollis frangit iram: sermo durus suscitat furorem.
2 Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
Lingua sapientium ornat scientiam: os fatuorum ebullit stultitiam.
3 Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
In omni loco oculi Domini contemplantur bonos et malos.
4 Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
Lingua placabilis, lignum vitæ: quæ autem immoderata est, conteret spiritum.
5 Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
Stultus irridet disciplinam patris sui: qui autem custodit increpationes, astutior fiet. In abundanti iustitia virtus maxima est: cogitationes autem impiorum eradicabuntur.
6 Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
Domus iusti plurima fortitudo: et in fructibus impii conturbatio.
7 Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
Labia sapientium disseminabunt scientiam: cor stultorum dissimile erit.
8 Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
Victimæ impiorum abominabiles Domino: vota iustorum placabilia:
9 Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
Abominatio est Domino via impii: qui sequitur iustitiam, diligitur ab eo.
10 Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
Doctrina mala deserenti viam vitæ: qui increpationes odit, morietur.
Infernus, et perditio coram Domino: quanto magis corda filiorum hominum! (Sheol h7585)
12 Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
Non amat pestilens eum, qui se corripit: nec ad sapientes graditur.
13 Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
Cor gaudens exhilarat faciem: in mœrore animi deiicitur spiritus.
14 Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
Cor sapientis quærit doctrinam: et os stultorum pascitur imperitia.
15 Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
Omnes dies pauperis, mali: secura mens quasi iuge convivium.
16 Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
Melius est parum cum timore Domini, quam thesauri magni et insatiabiles.
17 Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
Melius est vocari ad olera cum charitate: quam ad vitulum saginatum cum odio.
18 Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
Vir iracundus provocat rixas: qui patiens est, mitigat suscitatas.
19 Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
Iter pigrorum quasi sepes spinarum: via iustorum absque offendiculo.
20 Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
Filius sapiens lætificat patrem: et stultus homo despicit matrem suam.
21 Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
Stultitia gaudium stulto: et vir prudens dirigit gressus suos.
22 Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
Dissipantur cogitationes ubi non est consilium: ubi vero sunt plures consiliarii, confirmantur.
23 Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
Lætatur homo in sententia oris sui: et sermo opportunus est optimus.
Semita vitæ super eruditum, ut declinet de inferno novissimo. (Sheol h7585)
25 Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
Domum superborum demolietur Dominus: et firmos faciet terminos viduæ.
26 Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
Abominatio Domini cogitationes malæ: et purus sermo pulcherrimus firmabitur ab eo.
27 Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
Conturbat domum suam qui sectatur avaritiam: qui autem odit munera, vivet. Per misericordiam et fidem purgantur peccata: per timorem autem Domini declinat omnis a malo.
28 Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
Mens iusti meditatur obedientiam: os impiorum redundat malis.
29 Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
Longe est Dominus ab impiis: et orationes iustorum exaudiet.
30 Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
Lux oculorum lætificat animam: fama bona impinguat ossa.
31 Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
Auris, quæ audit increpationes vitæ, in medio sapientium commorabitur.
32 Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
Qui abiicit disciplinam, despicit animam suam: qui autem acquiescit increpationibus, possessor est cordis.
33 Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
Timor Domini, disciplina sapientiæ: et gloriam præcedit humilitas.
