Приповісті 15
1 Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
La risposta dolce calma il furore, ma la parola dura eccita l’ira.
2 Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
La lingua dei savi è ricca di scienza, ma la bocca degli stolti sgorga follia.
3 Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
Gli occhi dell’Eterno sono in ogni luogo, osservando i cattivi ed i buoni.
4 Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
La lingua che calma, è un albero di vita, ma la lingua perversa strazia lo spirito.
5 Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
L’insensato disdegna l’istruzione di suo padre, ma chi tien conto della riprensione diviene accorto.
6 Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
Nella casa del giusto v’è grande abbondanza, ma nell’entrate dell’empio c’è turbolenza.
7 Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
Le labbra dei savi spargono scienza, ma non così il cuore degli stolti.
8 Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
Il sacrifizio degli empi è in abominio all’Eterno, ma la preghiera degli uomini retti gli è grata.
9 Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
La via dell’empio è in abominio all’Eterno, ma egli ama chi segue la giustizia.
10 Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
Una dura correzione aspetta chi lascia la diritta via; chi odia la riprensione morrà.
Il soggiorno de’ morti e l’abisso stanno dinanzi all’Eterno; quanto più i cuori de’ figliuoli degli uomini! (Sheol h7585)
12 Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
Il beffardo non ama che altri lo riprenda; egli non va dai savi.
13 Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
Il cuore allegro rende ilare il volto, ma quando il cuore è triste, lo spirito è abbattuto.
14 Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
Il cuor dell’uomo intelligente cerca la scienza, ma la bocca degli stolti si pasce di follia.
15 Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
Tutt’i giorni dell’afflitto sono cattivi, ma il cuor contento è un convito perenne.
16 Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
Meglio poco col timor dell’Eterno, che gran tesoro con turbolenza.
17 Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
Meglio un piatto d’erbe, dov’è l’amore, che un bove ingrassato, dov’è l’odio.
18 Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
L’uomo iracondo fa nascere contese, ma chi è lento all’ira acqueta le liti.
19 Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
La via del pigro è come una siepe di spine, ma il sentiero degli uomini retti è piano.
20 Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
Il figliuol savio rallegra il padre, ma l’uomo stolto disprezza sua madre.
21 Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
La follia è una gioia per chi è privo di senno, ma l’uomo prudente cammina retto per la sua via.
22 Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
I disegni falliscono, dove mancano i consigli; ma riescono, dove son molti i consiglieri.
23 Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
Uno prova allegrezza quando risponde bene; e com’è buona una parola detta a tempo!
Per l’uomo sagace la via della vita mena in alto e gli fa evitare il soggiorno de’ morti, in basso. (Sheol h7585)
25 Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
L’Eterno spianta la casa dei superbi, ma rende stabili i confini della vedova.
26 Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
I pensieri malvagi sono in abominio all’Eterno, ma le parole benevole son pure agli occhi suoi.
27 Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
Chi è avido di lucro conturba la sua casa, ma chi odia i regali vivrà.
28 Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
Il cuor del giusto medita la sua risposta, ma la bocca degli empi sgorga cose malvage.
29 Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
L’Eterno è lungi dagli empi, ma ascolta la preghiera dei giusti.
30 Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
Uno sguardo lucente rallegra il cuore; una buona notizia impingua l’ossa.
31 Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
L’orecchio attento alla riprensione che mena a vita, dimorerà fra i savi.
32 Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
Chi rigetta l’istruzione disprezza l’anima sua, ma chi dà retta alla riprensione acquista senno.
33 Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
Il timor dell’Eterno è scuola di sapienza; e l’umiltà precede la gloria.
