Приповісті 15
1 Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
Leppeä vastaus taltuttaa kiukun, mutta loukkaava sana nostaa vihan.
2 Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
Viisasten kieli puhuu tietoa taitavasti, mutta tyhmäin suu purkaa hulluutta.
3 Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
Herran silmät ovat joka paikassa; ne vartioitsevat hyviä ja pahoja.
4 Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
Sävyisä kieli on elämän puu, mutta vilpillinen kieli haavoittaa mielen.
5 Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
Hullu pitää halpana isänsä kurituksen, mutta joka nuhdetta noudattaa, tulee mieleväksi.
6 Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
Vanhurskaan huoneessa on suuret aarteet, mutta jumalattoman saalis on turmion oma.
7 Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
Viisasten huulet kylvävät tietoa, mutta tyhmäin sydän ei ole vakaa.
8 Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
Jumalattomien uhri on Herralle kauhistus, mutta oikeamielisten rukous on hänelle otollinen.
9 Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
Jumalattoman tie on Herralle kauhistus, mutta joka vanhurskauteen pyrkii, sitä hän rakastaa.
10 Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
Kova tulee kuritus sille, joka tien hylkää; joka nuhdetta vihaa, saa kuoleman.
Tuonelan ja manalan Herra näkee, saati sitten ihmislasten sydämet. (Sheol h7585)
12 Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
Pilkkaaja ei pidä siitä, että häntä nuhdellaan; viisasten luo hän ei mene.
13 Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
Iloinen sydän kaunistaa kasvot, mutta sydämen tuskassa on mieli murtunut.
14 Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
Ymmärtäväisen sydän etsii tietoa, mutta tyhmien suu hulluutta suosii.
15 Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
Kurjalle ovat pahoja kaikki päivät, mutta hyvä mieli on kuin alituiset pidot.
16 Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
Parempi vähä Herran pelossa kuin paljot varat levottomuudessa.
17 Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
Parempi vihannesruoka rakkaudessa kuin syöttöhärkä vihassa.
18 Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
Kiukkuinen mies nostaa riidan, mutta pitkämielinen asettaa toran.
19 Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
Laiskan tie on kuin orjantappurapehko, mutta oikeamielisten polku on raivattu.
20 Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
Viisas poika on isällensä iloksi, mutta tyhmä ihminen halveksii äitiänsä.
21 Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
Hulluus on ilo sille, joka on mieltä vailla, mutta ymmärtäväinen mies kulkee suoraan.
22 Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
Hankkeet sortuvat, missä neuvonpito puuttuu; mutta ne toteutuvat, missä on runsaasti neuvonantajia.
23 Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
Miehellä on ilo suunsa vastauksesta; ja kuinka hyvä onkaan sana aikanansa!
Taitava käy elämän tietä ylöspäin, välttääkseen tuonelan, joka alhaalla on. (Sheol h7585)
25 Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
Ylpeitten huoneen Herra hajottaa, mutta lesken rajan hän vahvistaa.
26 Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
Häijyt juonet ovat Herralle kauhistus, mutta lempeät sanat ovat puhtaat.
27 Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
Väärän voiton pyytäjä hävittää huoneensa, mutta joka lahjuksia vihaa, saa elää.
28 Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
Vanhurskaan sydän miettii, mitä vastata, mutta jumalattomien suu purkaa pahuutta.
29 Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
Jumalattomista on Herra kaukana, mutta vanhurskasten rukouksen hän kuulee.
30 Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
Valoisa silmänluonti ilahuttaa sydämen; hyvä sanoma tuo ydintä luihin.
31 Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
Korva, joka kuuntelee elämän nuhdetta, saa majailla viisaitten keskellä.
32 Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
Joka kuritusta vieroo, pitää sielunsa halpana; mutta joka nuhdetta kuuntelee, se saa mieltä.
33 Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
Herran pelko on kuri viisauteen, ja kunnian edellä käy nöyryys.
