Приповісті 15
1 Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
Mildt svar stiller Vrede, saarende Ord vækker Nag.
2 Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
Vises Tunge drypper af Kundskab, Daarskab strømmer fra Taabers Mund.
3 Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
Alle Vegne er HERRENS Øjne, de udspejder onde og gode.
4 Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
Et Livets Træ er Tungens Mildhed, dens Falskhed giver Hjertesaar.
5 Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
Daare lader haant om sin Faders Tugt, klog er den, som tager Vare paa Revselse.
6 Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
Den retfærdiges Hus har megen Velstand, den gudløses Høst lægges øde.
7 Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
Vises Læber udstrør Kundskab, Taabers Hjerte er ikke ret.
8 Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
Gudløses Offer er HERREN en Gru, retsindiges Bøn har han Velbehag i.
9 Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
Den gudløses Færd er HERREN en Gru, han elsker den, der stræber efter Retfærd.
10 Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
Streng Tugt er for den, der forlader Vejen; den, der hader Revselse, dør.
Dødsrige og Afgrund ligger aabne for HERREN, endsige da Menneskebørnenes Hjerter. (Sheol h7585)
12 Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
Spotteren ynder ikke at revses, til Vismænd gaar han ikke.
13 Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
Glad Hjerte giver venligt Ansigt, ved Hjertesorg bliver Modet brudt.
14 Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
Den forstandiges Hjerte søger Kundskab, Taabers Mund lægger Vind paa Daarskab.
15 Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
Alle den armes Dage er onde, glad Hjerte er stadigt Gæstebud.
16 Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
Bedre lidet med HERRENS Frygt end store Skatte med Uro.
17 Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
Bedre en Ret Grønt med Kærlighed end fedet Okse og Had derhos.
18 Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
Vredladen Mand vækker Splid, sindig Mand stiller Trætte.
19 Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
Den lades Vej er spærret af Tjørn, de flittiges Sti er banet.
20 Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
Viis Søn glæder sin Fader, Taabe til Menneske foragter sin Moder.
21 Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
Daarskab er Glæde for Mand uden Vid, Mand med Indsigt gaar lige frem.
22 Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
Er der ikke holdt Raad, saa mislykkes Planer, de lykkes, naar mange raadslaar.
23 Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
Mand er glad, naar hans Mund kan svare, hvor godt er et Ord i rette Tid.
Den kloge gaar opad paa Livets Vej for at undgaa Dødsriget nedentil. (Sheol h7585)
25 Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
Hovmodiges Hus river HERREN bort, han fastsætter Enkens Skel.
26 Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
Onde Tanker er HERREN en Gru, men hulde Ord er rene.
27 Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
Den øder sit Hus, hvem Vinding er alt; men leve skal den, der hader Gave.
28 Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
Den retfærdiges Hjerte tænker, før det svarer, gudløses Mund lader ondt strømme ud.
29 Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
HERREN er gudløse fjern, men hører retfærdiges Bøn.
30 Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
Milde Øjne fryder Hjertet, godt Bud giver Marv i Benene.
31 Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
Øret, der lytter til Livsens Revselse, vil gerne dvæle iblandt de vise.
32 Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
Hvo Tugt forsmaar, lader haant om sin Sjæl, men Vid fanger den, der lytter til Revselse.
33 Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
HERRENS Frygt er Tugt til Visdom, Ydmyghed først og siden Ære.
