Приповісті 14

1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.

‌ʻOku langa hake hono fale ʻe he fefine kotoa pē ʻoku poto: ka ʻoku holoki hifo ia ʻe he vale ʻaki hono nima.

2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.

Ko ia ʻoku ʻeveʻeva ʻi heʻene angatonu ʻoku manavahē ia kia Sihova: ka ko ia ʻoku pikopiko ʻi hono ngaahi hala ʻoku ne fehiʻa kiate ia.

3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.

‌ʻOku ai ʻae vaʻa ʻoe laukau ʻi he ngutu ʻoe vale: ka ʻoku fakamoʻui ʻae poto ʻe honau loungutu.

4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.

‌ʻI he potu ʻoku ʻikai ai ha fanga pulu ʻoku maʻa ai ʻae ʻaiʻanga kai: ka ʻoku ai ʻae tupu lahi ʻi he mālohi ʻoe pulu.

5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.

‌ʻE ʻikai faʻa loi ʻae fakamoʻoni angatonu: ka ʻe lea loi pe ʻae fakamoʻoni loi.

6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.

‌ʻOku kumi ʻae poto ʻe he manuki, ka ʻoku ʻikai te ne ʻilo ia: ka ʻoku maʻungofua ʻae poto kiate ia ʻoku fakakaukau.

7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.

‌ʻAlu atu mei he ʻao ʻoe tangata vale, ʻoka ke ka mamata ʻoku ʻikai ʻiate ia ʻae loungutu ʻoe poto.

8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.

Ko e poto eni ʻae fakamākukanga ke ne ʻilo pe hono hala: ka ko e vaʻinga ʻae vale ko e kākā ia.

9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.

‌ʻOku manukiʻi ʻae angahala ʻe he kakai vale: ka ʻoku ai ʻae lelei ʻi he haʻohaʻonga ʻoe māʻoniʻoni.

10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

‌ʻOku ʻilo ʻe he loto ʻa ʻene mamahi ʻaʻana: pea ʻoku ʻikai ke kau ha taha kehe ʻi heʻene fiefia.

11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.

‌ʻE holoki hifo ʻae fale ʻoe angahala: ka ʻe maʻu pe ʻae lelei ʻi he fale fehikitaki ʻoe angatonu.

12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.

‌ʻOku ai ʻae hala ʻoku matamata totonu ki he tangata, ka ko hono ngataʻanga ko e ngaahi hala ʻoe mate.

13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.

‌ʻI he lolotonga ʻae kata, ʻoku mamahi ai ʻae loto: pea ko e ikuʻanga ʻoe vākē ko ia ko e māfasia.

14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.

‌ʻE fakafonu ʻaia ʻoku fakaholomui ʻi loto ʻaki hono ngaahi hala ʻoʻona: pea ʻe mākona ʻae tangata angalelei meiate ia pe.

15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.

‌ʻOku tui ʻe he taʻepoto ki he lea kotoa pē: ka ʻoku tokanga lahi ʻaia ʻoku anga fakapotopoto ki heʻene ʻalu.

16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.

‌ʻOku manavahē ʻae tangata poto, ʻo ne fakamamaʻo mei he kovi: ka ʻoku fakalili ʻae vale, mo faʻa polepole.

17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.

‌ʻOku fai vale ia ʻaia ʻoku ʻita vave: pea ʻoku tupu ʻae fehiʻa ki he tangata ʻoku filioʻi kovi.

18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.

‌ʻOku maʻu ʻe he fakavalevale ʻae vale: ka ʻoku tatā ʻaki ʻae poto ʻaia ʻoku fakamākukanga.

19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.

‌ʻOku punou ʻae angakovi ʻi he ʻao ʻoe angalelei: pea mo e angahala ʻi he matapā ʻoe māʻoniʻoni.

20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.

‌ʻOku fehiʻanekina ʻae tangata masiva ʻe hono kaungāʻapi: ka ʻoku toko lahi ʻakinautolu ʻoku ʻofa ki he koloaʻia.

21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.

Ko ia ʻoku fehiʻa ki hono kaungāʻapi ko e fai hala ia: ka ʻoku monūʻia ia ʻaia ʻoku angaʻofa ki he masiva.

22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.

‌ʻIkai ʻoku hē ʻakinautolu ʻoku filioʻi kovi? Ka ʻe ʻoe kakai ʻoku filioʻi lelei ʻae ʻaloʻofa mo e moʻoni.

23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.

‌ʻOku ai hono ʻaonga ʻoe ngāue kotoa pē: ka ko e faʻa lea ʻae loungutu ʻoku tupu ai ʻae masiva.

24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.

Ko e koloa ʻae poto ko honau tatā ia: ka ko e fai vale ʻae vale ko honau vale ia.

25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.

‌ʻOku fakamoʻui ʻae ngaahi laumālie ʻe he fakamoʻoni ʻoku moʻoni: ka ʻoku lea ʻaki ʻae loi ʻe he fakamoʻoni loi.

26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.

‌ʻOku ai ʻae falala mālohi ʻi he manavahē kia Sihova: pea ʻe maʻu ʻe heʻene fānau ʻae potu hūfanga.

27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.

Ko e manavahē kia Sihova ko e matavai ia ʻoe moʻui, ke tau hao ai mei he ngaahi tauhele ʻoe mate.

28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.

‌ʻOku ongoongo lahi ha tuʻi ʻi he toko lahi ʻo hono kakai: ka ko e masiva kakai ko e vaivaiʻanga ia ʻoe houʻeiki.

29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.

‌ʻOku poto lahi ia ʻaia ʻoku fakatuotuai ʻene ʻita: ka ko ia ʻoku ʻoho vave hono loto ʻoku fakahikihiki ʻe ia ʻae vale.

30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.

Ko e loto angamalū ko e moʻui ia ʻae kakano: ka koe meheka koe fakapopo ia ʻoe ngaahi hui.

31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.

Ko ia ʻoku fakamālohiʻi ʻae masiva ʻoku manukiʻi ʻe ia ʻa hono Tupuʻanga: ka ko ia ʻoku fakaʻapaʻapa kiate ia, ʻoku angaʻofa ia ki he masiva.

32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

‌ʻOku kapusi atu ʻae angakovi ʻi heʻene angahala: ka ʻoku maʻu ʻe he māʻoniʻoni ʻae ʻamanaki lelei ʻi heʻene mate.

33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.

‌ʻOku nofo ʻae poto ʻi he loto ʻo ia ʻoku maʻu ʻae faʻa ʻilo: ka ʻoku fakahā mai ʻaia ʻoku ʻi he loto ʻoe kakai vale.

34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.

‌ʻOku hiki hake ʻe he māʻoniʻoni ʻae puleʻanga. ka ko e meʻa fakamā ʻae angahala ki he ngaahi puleʻanga.

35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.

‌ʻOku ʻofeina ʻe he tuʻi ʻae tamaioʻeiki ʻoku poto: ka ʻoku houhau ia kiate ia ʻoku tupu mei ai ʻae mā.