Приповісті 14
1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
Vsaka modra ženska gradi svojo hišo, toda nespametna jo ruši s svojimi rokami.
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
Kdor hodi v svoji poštenosti, se boji Gospoda, toda kdor je sprevržen na svojih poteh, ga prezira.
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
V ustih nespametnih je šiba ponosa, toda ustnice modrih jih bodo varovale.
4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
Kjer ni volov, so jasli čiste, toda mnogo povečanje je z volovsko močjo.
5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
Zvesta priča ne bo lagala, toda kriva priča bo izrekala laži.
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
Posmehljivec išče modrost, pa je ne najde, toda spoznanje je lahko tistemu, ki razume.
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
Pojdi izpred prisotnosti nespametnega človeka, kadar v njem ne zaznavaš ustnic spoznanja.
8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
Modrost razsodnega je razumeti svojo pot, toda neumnost bedakov je prevara.
9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
Bedaki se posmehujejo ob grehu, toda med pravičnimi je naklonjenost.
10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
Srce pozna svojo lastno grenkobo in tujec se ne vmešava s svojo radostjo.
11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
Hiša zlobnega bo zrušena, toda šotor iskrenega bo cvetel.
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
Obstaja pot, ki se zdi človeku prava, toda njen konec so poti smrti.
13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
Celo v smehu je srce žalostno in konec tega veselja je potrtost.
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
Odpadnik v srcu bo nasičen s svojimi lastnimi potmi, dober človek pa bo zadovoljen sam od sebe.
15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
Naivnež verjame vsaki besedi, toda razsoden človek dobro pazi na svojo hojo.
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
Moder človek se boji in se oddaljuje od zla, toda bedak besni in je samozavesten.
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
Kdor je hitro jezen, se vede nespametno, človek zlobnih naklepov pa je osovražen.
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
Naivneži podedujejo neumnost, toda razsodni so kronani s spoznanjem.
19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
Zlobni se priklanjajo pred dobrimi in zlobni pri velikih vratih pravičnih.
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
Ubogi je osovražen celo od svojega lastnega soseda, toda bogati ima mnogo prijateljev.
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
Kdor prezira svojega soseda, greši, toda kdor ima usmiljenje do ubogega, je srečen.
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
Mar se ne motijo tisti, ki snujejo zlo? Toda usmiljenje in resnica bosta tem, ki snujejo dobro.
23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
V vsem trudu je korist, toda govorjenje ustnic se nagiba samo k ubožnosti.
24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
Krona modrih so njihova bogastva, toda nespametnost bedakov je neumnost.
25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
Poštena priča osvobaja duše, toda varljiva priča govori laži.
26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
V strahu Gospodovem je močno zaupanje in njegovi otroci bodo imeli kraj zatočišča.
27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
Strah Gospodov je studenec življenja, da se odide od zank smrti.
28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
V množici ljudstva je kraljeva čast, toda v pomanjkanju ljudstva je uničenje princa.
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
Kdor je počasen za bes, ima veliko razumevanja, toda kdor je naglega duha, povišuje neumnost.
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
Zdravo srce je življenje mesu, toda zavist gniloba kostem.
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
Kdor zatira ubogega, graja njegovega Stvarnika, toda kdor ga časti, ima usmiljenje do ubogih.
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
Zlobni je v svoji zlobnosti odpeljan proč, toda pravični ima upanje v svoji smrti.
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
Modrost počiva v srcu tistega, ki ima razumevanje, toda tisti, ki je v sredi bedakov, je spoznan.
34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
Pravičnost povišuje narod, toda greh je očitek kateremukoli ljudstvu.
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
Kraljeva naklonjenost je k modremu služabniku, toda njegov bes je zoper tistega, ki povzroča sramoto.
