Приповісті 14
1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
Mądra niewiasta buduje dom swój; ale go głupia rękami swemi rozwala.
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
Kto chodzi w szczerości swojej, boi się Pana; ale przewrotny w drogach swoich gardzi nim.
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
W ustach głupiego jest rózga hardości; ale wargi mądrych strzegą ich.
4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
Gdzie niemasz wołów, żłób jest próżny; ale siłą wołów mnoży się obfitość zboża.
5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
Świadek prawdziwy nie kłamie; ale świadek fałszywy mówi kłamstwo.
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
Naśmiewca szuka mądrości, a nie znajduje; ale umiejętność roztropnemu jest snadna.
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
Idź precz od oblicza męża głupiego, gdyż nie znajdziesz przy nim warg umiejętności.
8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
Mądrość ostrożnego jest rozumieć drogę swoję, ale głupstwo głupich jest zdrada.
9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
Każdy głupi nakrywa grzech, a między uprzejmymi mieszka przyjaźń.
10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
Serce każdego uznaje gorzkość duszy swojej, a do wesela jego nie przymięsza się obcy.
11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
Dom niezbożnych zgładzony będzie; ale przybytek cnotliwych zakwitnie.
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
Zda się pod czas droga być prosta człowiekowi; wszakże dokończenie jej jest drogą na śmierć.
13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
Także i w śmiechu boleje serce, a koniec wesela bywa smutek.
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
Drogami swemi nasyci się człowiek przewrotnego serca; ale się go chroni mąż dobry.
15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
Prostak wierzy każdemu słowu; ale ostrożny zrozumiewa postępki swoje.
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
Mądry się boi, i odstępuje od złego; ale głupi dociera, i śmiałym jest.
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
Porywczy człowiek dopuszcza się głupstwa, a mąż złych myśli w nienawiści bywa.
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
Głupstwo prostacy dziedzicznie trzymają; ale ostrożni bywają koronowani umiejętnością.
19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
źli się kłaniają przed dobrymi, a niepobożni stoją u drzwi sprawiedliwego.
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
Ubogi bywa i u przyjaciela swego w nienawiści; ale wiele jest tych, którzy bogatego miłują.
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
Bliźnim swym grzesznik pogardza; ale kto ma litość nad ubogimi, błogosławionym jest.
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
Izali nie błądzą, którzy wymyślają złe? a miłosierdzie i prawda należy tym, którzy wymyślają dobre.
23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
W każdej pracy bywa pożytek; ale gołe słowo warg tylko do nędzy służy.
24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
Bogactwo mądrych jest koroną ich; ale głupstwo głupich zostaje głupstwem.
25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
Świadek prawdziwy wyzwala duszę; ale fałszywy kłamstwo mówi.
26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
Kto się boi Pana, ma ufanie mocne; a synowie jego ucieczkę mieć będą.
27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
Bojaźń Pańska jest źródło żywota ku uchronieniu się sideł śmierci.
28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
W mnóstwie ludu jest zacność królewska; ale w trosze ludu zniszczenie hetmana.
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
Nierychły do gniewu jest bogaty w rozum; ale porywczy pokazuje głupstwo.
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
Serce zdrowe jest żywotem ciała; ale zazdrość jest zgniłością w kościach.
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
Kto ciemięży ubogiego, uwłacza stworzycielowi jego; ale go czci, kto ma litość nad ubogim.
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
Dla złości swojej wygnany bywa niepobożny; ale sprawiedliwy nadzieję ma i przy śmierci swojej.
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
W sercu mądrego odpoczywa mądrość, ale wnet poznać, co jest w sercu głupich.
34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
Sprawiedliwość wywyższa naród; ale grzech jest ku pohańbieniu narodów.
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
Król łaskaw bywa na sługę roztropnego; ale się gniewa na tego, który mu hańbę czyni.
