Приповісті 14
1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
Gudra sieva uztaisa savu namu, bet neprātniece to noposta pati savām rokām.
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
Kas savā skaidrībā staigā, tas bīstas To Kungu; bet netiklais savā ceļā nebēdā par Viņu.
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
Ģeķa mutē ir viņa lepnības rīkste, bet gudro lūpas viņus pasargā.
4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
Kur vēršu nav, tur sile tīra; bet caur vēršu spēku nāk liela raža.
5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
Patiess liecinieks nemelo, bet nepatiess liecinieks izverd melus.
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
Garzobis meklē gudrību un neatrod; bet prātīgam atzīšana nāk lēti.
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
Ej nost no ģeķa acīm; jo gudru valodu tu nedzirdēsi!
8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
Prātīga vīra gudrība ir šī, savu ceļu saprast; bet nejēgu ģeķība ir aloties.
9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
Ģeķiem grēku upuris nelīdz, bet pie taisniem ir labpatikšana.
10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
Sirds pati vien zina savas sāpes, un cits neviens nenomana viņas prieku.
11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
Bezdievīgo nams taps nopostīts, bet taisno būdiņa zaļos.
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
Dažs ceļš liekās iesākumā labs, savā galā ved nāvē.
13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
Pat smejoties sirds brīžam sāp, un līksmība beidzās bēdās.
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
Kas atkāpjas, tā sirds baudīs savu darbu augļus, tāpat labs vīrs savus.
15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
Nejēga tic visu, bet prātīgais ņem vērā savus soļus.
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
Gudrais bīstas un izsargās no ļauna, bet ģeķis ir kā uguns un drošs.
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
Ātras dusmas dara ģeķību, un niķainu cilvēku ienīst.
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
Nesaprašu mantība ir ģeķība, bet prātīgo kronis atzīšana.
19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
Ļauniem jāklanās priekš labiem, un bezdievīgiem taisna vārtos.
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
Pat draugs nabagu ienīst, bet bagātiem mīlētāju daudz.
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
Kas pulgo savu tuvāko, grēko; bet svētīgs, kas par nabagu apžēlojās.
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
Vai tad neceļā nekļūs, kas ļaunu perē? bet kam prāts uz labu, panāks žēlastību un uzticību.
23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
Kur sviedriem strādā, tur kas atliek; bet kur vārdi vien, tur trūcība.
24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
Bagātība ir gudriem par kroni, bet nejēgu ģeķība paliek ģeķība.
25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
Patiess liecinieks izpestī dvēseles, bet kas melus runā, ir blēdis.
26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
Tā Kunga bijāšanā ir liela drošība, un tā būs viņa bērniem par patvērumu.
27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
Tā Kunga bijāšana ir dzīvības avots, izsargāties no nāves valgiem.
28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
Ķēniņa gods stāv ļaužu pulkā, bet ļaužu trūkums ir valdnieku vaidi.
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
Lēnprātīgam liela gudrība, bet ātrais ir liels ģeķis.
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
Lēna sirds ir miesas dzīvība, bet ātrs prāts ir puveši kaulos.
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
Kas nabagu nospiež, pulgo viņa Radītāju; bet kas par sērdieni apžēlojās, tas godā Dievu.
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
Bezdievīgais pazūd savā postā, bet taisnais arī savā nāvē ir drošs,
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
Prātīgo sirdī gudrība dus, bet ģeķu starpā tā parādās.
34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
Taisnība tautu paaugstina, bet grēks ir ļaužu posts.
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
Tiklam kalpam ķēniņa žēlastība, bet viņa dusmas bezkaunīgam.
