Приповісті 14
1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
sapiens mulier aedificavit domum suam insipiens instructam quoque destruet manibus
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
ambulans recto itinere et timens Deum despicitur ab eo qui infami graditur via
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
in ore stulti virga superbiae labia sapientium custodiunt eos
4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
ubi non sunt boves praesepe vacuum est ubi autem plurimae segetes ibi manifesta fortitudo bovis
5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
testis fidelis non mentietur profert mendacium testis dolosus
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
quaerit derisor sapientiam et non inveniet doctrina prudentium facilis
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
vade contra virum stultum et nescito labia prudentiae
8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
sapientia callidi est intellegere viam suam et inprudentia stultorum errans
9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
stultis inludet peccatum inter iustos morabitur gratia
10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
cor quod novit amaritudinem animae suae in gaudio eius non miscebitur extraneus
11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
domus impiorum delebitur tabernacula iustorum germinabunt
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
est via quae videtur homini iusta novissima autem eius deducunt ad mortem
13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
risus dolore miscebitur et extrema gaudii luctus occupat
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
viis suis replebitur stultus et super eum erit vir bonus
15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
innocens credit omni verbo astutus considerat gressus suos
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
sapiens timet et declinat malum stultus transilit et confidit
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
inpatiens operabitur stultitiam et vir versutus odiosus est
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
possidebunt parvuli stultitiam et astuti expectabunt scientiam
19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
iacebunt mali ante bonos et impii ante portas iustorum
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
etiam proximo suo pauper odiosus erit amici vero divitum multi
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
qui despicit proximum suum peccat qui autem miseretur pauperi beatus erit
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
errant qui operantur malum misericordia et veritas praeparant bona
23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
in omni opere erit abundantia ubi autem verba sunt plurima frequenter egestas
24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
corona sapientium divitiae eorum fatuitas stultorum inprudentia
25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
liberat animas testis fidelis et profert mendacia versipellis
26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
in timore Domini fiducia fortitudinis et filiis eius erit spes
27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
timor Domini fons vitae ut declinet a ruina mortis
28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
in multitudine populi dignitas regis et in paucitate plebis ignominia principis
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
qui patiens est multa gubernatur prudentia qui autem inpatiens exaltat stultitiam suam
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
vita carnium sanitas cordis putredo ossuum invidia
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
qui calumniatur egentem exprobrat factori eius honorat autem eum qui miseretur pauperis
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
in malitia sua expelletur impius sperat autem iustus in morte sua
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
in corde prudentis requiescit sapientia et indoctos quoque erudiet
34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
iustitia elevat gentem miseros facit populos peccatum
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
acceptus est regi minister intellegens iracundiam eius inutilis sustinebit
