Приповісті 14
1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
Le donne savie edificano le lor case; Ma la stolta la sovverte con le sue mani.
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
Chi cammina nella sua dirittura riverisce il Signore; Ma chi è stravolto nelle sue vie lo sprezza.
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
Nella bocca dello stolto [è] la bacchetta dell'alterezza; Ma le labbra de' savi li guardano.
4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
Dove non [son] buoi, il granaio [è] vuoto; Ma l'abbondanza della ricolta [è] per la forza del bue.
5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
Il testimonio verace non mente; Ma il falso testimonio sbocca bugie.
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
Lo schernitore cerca la sapienza, e non [la trova] punto; Ma la scienza agevolmente [si acquista] dall'[uomo] intendente.
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
Vattene via d'innanzi all'uomo stolto, E [d'innanzi a colui, nel quale] non avrai conosciute labbra di scienza.
8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
La sapienza dell'uomo [è] di considerar la sua via; Ma la follia degli stolti [è] inganno.
9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
Gli stolti si fanno beffe del [commetter] misfatto; Ma fra gli [uomini] diritti [è] la benevolenza.
10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
Il cuore di ciascuno conosce l'amaritudine dell'anima sua; Ed altresì alcuno strano non è mescolato nella sua allegrezza.
11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
La casa degli empi sarà distrutta; Ma il tabernacolo degli [uomini] diritti fiorirà.
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
Vi è tal via che pare diritta all'uomo, Il fine della quale [son] le vie della morte.
13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
Come di [troppo] ridere duole il cuore, Così la fine dell'allegrezza [è] dolore.
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
Chi è sviato di cuore sarà saziato delle sue vie; E più ch'esso [lo sarà] l'uomo da bene delle sue.
15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
Lo scempio crede ogni cosa; Ma l'avveduto considera i suoi passi.
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
Il savio teme, e si ritrae dal male; Ma lo stolto trascorre, e si tien sicuro.
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
Chi è pronto all'ira commette follia; E l'uomo malizioso è odiato.
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
Gli scempi erederanno la stoltizia; Ma i prudenti coroneranno [il lor capo] di scienza.
19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
I malvagi saranno abbassati davanti a' buoni; E gli empi [saranno] alle porte del giusto.
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
Il povero è odiato eziandio dal suo prossimo; Ma molti son gli amici del ricco.
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
Chi sprezza il suo prossimo pecca; Ma beato chi ha pietà de' poveri.
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
Quelli che macchinano del male non sono eglino traviati? Ma benignità e verità [sarà usata inverso] coloro che pensano del bene.
23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
In ogni fatica vi è del profitto; Ma il parlar delle labbra [torna] solo in inopia.
24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
Le ricchezze de' savi [sono] la lor corona; [Ma] la follia degli stolti [è sempre] follia.
25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
Il testimonio verace libera le anime; Ma il falso sbocca bugie.
26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
Nel timor del Signore vi è confidanza fortissima; E vi sarà un ricetto per li figliuoli di colui [che teme Iddio].
27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
Il timor del Signore [è] una fonte di vita, Per ritrarsi da' lacci della morte.
28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
La magnificenza del re [è] nella moltitudine del popolo; Ma la ruina del principe [è] nel mancamento della gente.
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
Chi è lento all'ira [è] di gran prudenza; Ma chi è pronto al cruccio eccita la follia.
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
Il cuor sano [è] la vita delle carni; Ma l'invidia [è] il tarlo delle ossa.
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
Chi oppressa il povero fa onta a colui che l'ha fatto; Ma chi ha pietà del bisognoso l'onora.
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
L'empio sarà traboccato per la sua malvagità; Ma il giusto spera [eziandio] nella sua morte.
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
La sapienza riposa nel cuore dell'[uomo] intendente, Ed è riconosciuta in mezzo degli stolti.
34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
La giustizia innalza la nazione; Ma il peccato [è] il vituperio de' popoli.
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
Il favor del re [è] verso il servitore intendente; Ma la sua indegnazione [è] contro a quello che reca vituperio.
