Приповісті 14
1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
Der Frauen Weisheit baut ihr Haus, die Torheit reißt es ein mit eigenen Händen.
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
Wer in seiner Redlichkeit wandelt, fürchtet den HERRN; wer aber verkehrte Wege geht, verachtet ihn.
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
Im Munde des Narren ist eine Rute für [seinen] Hochmut, aber die Weisen behüten ihre Lippen.
4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
Wo keine Rinder sind, da bleibt die Krippe rein; die Kraft des Ochsen aber verschafft großen Gewinn.
5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
Ein treuer Zeuge lügt nicht; aber ein falscher Zeuge lügt, so viel er kann.
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
Sucht ein Spötter Weisheit, so findet er keine; der Verständige aber begreift leicht.
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
Gehe weg von dem dummen Menschen! Du hörst doch nichts Gescheites von ihm.
8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
Die Weisheit läßt den Klugen merken, welchen Weg er gehen soll; aber die Torheit der Narren betrügt sie selbst.
9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
Der Toren spottet das Schuldopfer; unter den Redlichen aber herrscht gutes Einvernehmen.
10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
Das Herz kennt seinen eigenen Kummer, und in seine Freude soll sich kein Fremder mischen!
11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
Das Haus der Gottlosen wird zerstört; aber die Hütte der Redlichen wird aufblühen.
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
Es gibt einen Weg, der dem Menschen richtig scheint; aber sein Ende ist der Weg zum Tod.
13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
Auch beim Lachen kann das Herz Kummer empfinden, und die Freude kann enden in Traurigkeit.
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
Ein abtrünniges Herz bekommt genug von seinen eigenen Wegen und ebenso ein guter Mensch von seinem Tun.
15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
Der Einfältige glaubt jedem Geschwätz; aber der Kluge gibt auf seine Schritte acht.
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
Der Weise ist vorsichtig und weicht vom Bösen; aber der Tor ist übermütig und sorglos.
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
Ein Ungeduldiger macht Dummheiten, und ein boshafter Mensch macht sich verhaßt.
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
Dummheit ist das Erbteil der Einfältigen, Erfahrung die Krone der Klugen.
19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
Die Bösen müssen sich bücken vor den Guten und die Gottlosen bei den Toren der Gerechten.
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
Ein Armer wird sogar von seinem Nächsten gehaßt; ein Reicher aber hat viele Liebhaber.
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
Seinen Nächsten verachten ist Sünde, aber wohl dem, der sich des Elenden erbarmt!
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
Werden nicht irre gehen, die Böses schmieden? Gnade aber und Wahrheit widerfahre dem, der gute Absichten hat!
23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
Wo man sich alle Mühe gibt, da ist Überfluß; aber wo man nur Worte macht, da herrscht Mangel.
24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
Reichtum ist der Weisen Krone; aber die Narren haben nichts als Dummheit.
25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
Ein treuer Zeuge rettet Seelen; ein Lügner aber ist ein Betrüger.
26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
In der Furcht des HERRN liegt starkes Vertrauen; Er wird auch den Kindern eine Zuflucht sein.
27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
Die Furcht des HERRN ist eine Quelle des Lebens; man meidet durch sie die Stricke des Todes.
28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
In der Menge des Volkes besteht des Königs Schmuck; aber das Schwinden der Bevölkerung ist des Fürsten Untergang.
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
Der Langmütige hat viel Verstand, der Jähzornige aber begeht große Torheiten.
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
Ein gelassenes Herz ist des Leibes Leben; aber Eifersucht ist Knochenfraß.
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
Wer den Schwachen unterdrückt, beschimpft seinen Schöpfer; wer Ihn aber ehren will, erbarmt sich des Armen.
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
Der Gottlose wird durch seine Bosheit gestürzt; der Gerechte aber ist auch im Tode getrost.
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
Die Weisheit wohnt im Herzen des Verständigen, sie bezeugt sich auch am Gewissen der Toren.
34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
Gerechtigkeit erhöht ein Volk; die Sünde aber ist der Völker Schande.
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
Ein König hat Wohlgefallen an einem verständigen Knechte; sein Zorn aber trifft einen Schändlichen.
