Приповісті 14
1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
Every wise woman buildeth her house: but the foolish plucketh it down with her hands.
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
He that walketh in his uprightness feareth the LORD: but [he that is] perverse in his ways despiseth him.
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
In the mouth of the foolish [is] a rod of pride: but the lips of the wise shall preserve them.
4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
Where no oxen [are], the crib [is] clean: but much increase [is] by the strength of the ox.
5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
A faithful witness will not lie: but a false witness will utter lies.
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
A scorner seeketh wisdom, and [findeth it] not: but knowledge [is] easy to him that understandeth.
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
Go from the presence of a foolish man, when thou perceivest not [in him] the lips of knowledge.
8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
The wisdom of the prudent [is] to understand his way: but the folly of fools [is] deceit.
9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
Fools make a mock at sin: but among the righteous [there is] favor.
10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
The heart knoweth its own bitterness; and a stranger doth not intermeddle with its joy.
11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
The house of the wicked shall be overthrown: but the tabernacle of the upright shall flourish.
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
There is a way which seemeth right to a man, but the end of it [are] the ways of death.
13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
Even in laughter the heart is sorrowful; and the end of that mirth [is] heaviness.
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
The backslider in heart shall be filled with his own ways: and a good man [shall be satisfied] from himself.
15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
The simple believeth every word: but the prudent man looketh well to his going.
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
A wise [man] feareth, and departeth from evil: but the fool rageth, and is confident.
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
[He that is] soon angry dealeth foolishly: and a man of wicked devices is hated.
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
The simple inherit folly: but the prudent are crowned with knowledge.
19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
The evil bow before the good; and the wicked at the gates of the righteous.
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
The poor is hated even by his own neighbor: but the rich [hath] many friends.
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
He that despiseth his neighbor sinneth: but he that hath mercy on the poor, happy [is] he.
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
Do they not err that devise evil? but mercy and truth [shall be] to them that devise good.
23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
In all labor there is profit: but the talk of the lips [tendeth] only to penury.
24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
The crown of the wise [is] their riches: [but] the foolishness of fools [is] folly.
25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
A true witness delivereth souls: but a deceitful [witness] speaketh lies.
26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
In the fear of the LORD [is] strong confidence: and his children shall have a place of refuge.
27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
The fear of the LORD [is] a fountain of life, to depart from the snares of death.
28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
In the multitude of people [is] the king's honor: but in the want of people [is] the destruction of the prince.
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
[He that is] slow to wrath [is] of great understanding: but [he that is] hasty of spirit exalteth folly.
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
A sound heart [is] the life of the flesh: but envy the rottenness of the bones.
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
He that oppresseth the poor reproacheth his Maker: but he that honoreth him hath mercy on the poor.
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
The wicked is driven away in his wickedness: but the righteous hath hope in his death.
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
Wisdom resteth in the heart of him that hath understanding: but [that which is] in the midst of fools is made known.
34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
Righteousness exalteth a nation: but sin [is] a reproach to any people.
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
The king's favor [is] towards a wise servant: but his wrath is [against] him that causeth shame.
