Приповісті 14
1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
A wise woman buildeth her house: but the foolish destroyeth it with her owne handes.
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
He that walketh in his righteousnes, feareth the Lord: but he that is lewde in his wayes, despiseth him.
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
In the mouth of the foolish is the rod of pride: but the lippes of the wise preserue them.
4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
Where none oxen are, there the cribbe is emptie: but much increase cometh by the strength of the oxe.
5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
A faithfull witnes will not lye: but a false record will speake lyes.
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
A scorner seeketh wisdome, and findeth it not: but knowledge is easie to him that will vnderstande.
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
Depart from the foolish man, when thou perceiuest not in him the lippes of knowledge.
8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
The wisdome of ye prudent is to vnderstand his way: but the foolishnes of the fooles is deceite.
9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
The foole maketh a mocke of sinne: but among the righteous there is fauour.
10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
The heart knoweth the bitternes of his soule, and the stranger shall not medle with his ioy.
11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
The house of the wicked shalbe destroyed: but the tabernacle of the righteous shall florish.
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
There is a way that seemeth right to a man: but the issues thereof are the wayes of death.
13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
Euen in laughing the heart is sorowful, and the ende of that mirth is heauinesse.
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
The heart that declineth, shall be saciate with his owne wayes: but a good man shall depart from him.
15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
The foolish will beleeue euery thing: but the prudent will consider his steppes.
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
A wise man feareth, and departeth from euill: but a foole rageth, and is carelesse.
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
He that is hastie to anger, committeth follie, and a busie body is hated.
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
The foolish do inherite follie: but the prudent are crowned with knowledge.
19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
The euill shall bowe before the good, and the wicked at the gates of the righteous.
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
The poore is hated euen of his own neighbour: but the friendes of the rich are many.
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
The sinner despiseth his neighbour: but he that hath mercie on the poore, is blessed.
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
Doe not they erre that imagine euill? but to them that thinke on good things, shalbe mercie and trueth.
23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
In all labour there is abundance: but the talke of the lippes bringeth onely want.
24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
The crowne of the wise is their riches, and the follie of fooles is foolishnes.
25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
A faithfull witnes deliuereth soules: but a deceiuer speaketh lyes.
26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
In the feare of the Lord is an assured strength, and his children shall haue hope.
27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
The feare of the Lord is as a welspring of life, to auoyde the snares of death.
28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
In the multitude of the people is the honour of a King, and for the want of people commeth the destruction of the Prince.
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
He that is slowe to wrath, is of great wisdome: but he that is of an hastie minde, exalteth follie.
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
A sounde heart is the life of the flesh: but enuie is the rotting of the bones.
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
He that oppresseth the poore, reprooueth him that made him: but hee honoureth him, that hath mercie on the poore.
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
The wicked shall be cast away for his malice: but the righteous hath hope in his death.
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
Wisedome resteth in the heart of him that hath vnderstanding, and is knowen in the mids of fooles.
34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
Iustice exalteth a nation, but sinne is a shame to the people.
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
The pleasure of a King is in a wise seruant: but his wrath shalbe toward him that is lewde.
