Приповісті 13
1 Син мудрий приймає карта́ння від батька, а насмішник доко́ру не слухає.
Den vise son let seg aga av far sin, men spottaren høyrer ikkje på skjenn.
2 З плоду уст чоловік споживає добро́, а жадо́ба зрадливих — наси́льство.
Sjølv fær ein godt av den frukt som munnen ber, men hugen åt svikarar stend etter vald.
3 Хто уста свої стереже́, той душу свою береже́, а хто гу́би свої розпуска́є, — на того поги́біль.
Den som agtar munnen sin, varar si sjæl, men gapen fær seg ei ulukka.
4 Пожадає душа лінюха́, та даре́мно, душа ж роботя́щих наси́титься.
Hugen i letingen lyster og fær ikkje noko, hugen i strævsame folk fær rikleg mette.
5 Нена́видить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоро́млює.
Den rettferdige hatar ljugarord, men den gudlause fer stygt og skamleg åt.
6 Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погу́блює грішника.
Rettferd varar den som fer ulastande, men gudløysa feller den som gjer synd.
7 Дехто вдає багача́, хоч нічо́го не має, а дехто вдає бідака́, хоч маєток великий у нього.
Mang ein ter seg rik og eig då inkje, ein annan ter seg fatig og eig mykje.
8 Викуп за душу люди́ни — багатство її, а вбогий й доко́ру не чує.
Mannsens rikdom er ein løysepeng for livet hans, men fatigmannen fær inkje trugsmål høyra.
9 Світло праведних ве́село світить, а світильник безбожних пога́сне.
Ljoset åt dei rettferdige brenn lystigt, men lampa åt ugudlege vil slokna.
10 Тільки сварка пихо́ю зчиня́ється, а мудрість із тими, хто ра́диться.
Med ovmod veld ein berre trætta, men hjå deim som tek mot råd, er visdom.
11 Багатство, заско́ро здобуте, — поме́ншується, хто ж збирає пома́лу — примно́жує.
Lettfengen rikdom minkar, men sankar du smått um senn, fær du meir og meir.
12 Задовга надія — неду́га для серця, а бажа́ння, що спо́внюється, — це дерево життя.
Langdrøg von gjer hjarta sjukt, men uppfyllt ynskje er eit livsens tre.
13 Хто пого́рджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолу́житься.
Den som vanvyrder ordet, tyner seg sjølv, men den som ottast bodordet, fær løn.
14 Наука премудрого — крини́ця життя, щоб віддали́тися від пасток сме́рти.
Vismanns læra er livsens kjelda, so ein slepp undan frå daudesnaror.
15 Добрий розум прино́сить приємність, а дорога зрадли́вих — погу́ба для них.
Godt vit gjev manntekkje, men hard er vegen som svikarar gjeng.
16 Кожен розумний за мудрістю робить, а безу́мний глупо́ту показує.
Kvar som er klok, fer fram med vit, men ein dåre briskar seg med dårskap.
17 Безбожний посо́л у нещастя впаде́, а вірний посол — немов лік.
Ein gudlaus sendemann fell i ulukka, men trufast bodberar er lækjedom.
18 Хто ламає поу́ку — убозтво та га́ньба тому́, а хто береже осторо́гу — шанований він.
Armod og skam fær den som viser age ifrå seg, men den som agtar på refsing, vinn æra.
19 Ви́конане побажа́ння приємне душі, а вступи́тись від зла — то оги́да безумним.
Uppfyllt ynskje er søtt for sjæli, men å vika frå vondt er ei gruv for dårar.
20 Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришу́є з безу́мним, той лиха набу́де.
Gakk saman med dei vise, so vert du vis, men ilag med dårar gjeng det deg ille.
21 Грішників зло доганя́є, а праведним Бог надолу́жить добром.
Ulukka forfylgjer syndarar, men rettferdige fær godt til løn.
22 Добрий лишає спа́док і ону́кам, маєток же грішника схо́ваний буде для праведного.
Den gode let etter seg arv til barneborn, men det syndaren eig, er gøymt åt den rettferdige.
23 Убогому буде багато поживи і з поля невпра́вного, та деякі гинуть з безпра́в'я.
Fatigfolks nybrot gjev rikeleg føda, men mang ein vert tynt ved urettferd.
24 Хто стримує різку свою, той нена́видить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для ньо́го карта́ння.
Den som sparer riset sitt, hatar son sin, men den som elskar han, tuktar honom tidleg.
25 Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників за́всіди брак відчуває.
Rettferdige hev mat til å metta seg på, men gudlause gjeng med magen tom.
